Спілка мертвих юристів. Страница 6
7722
@DeadLawyers
Салют юристопотамы. Я собираю тут все то, что в нашей юридической профессии не скучно: лигалтех, маркетинг, новые формы юридиче кого бизнеса, и вот это вот все
-
Спілка мертвих юристів
“2,5 тисячі суддівських вакансій — це не декларація сбушника, самі себе не заповнять” — народна мудрість. Щоб їх заповнити є ВККС — ну як є, тобто нема, але скоро буде, чесно. Стару ВККС давно розігнали, а нова уже от-от народиться. Завтра комісія з Тедом Зажечним та Іваном Міщенком визначить 32 фіналістів, з яких уже ВРП обере 16 щасливчиків. 4 дні тому ЦПК, DeJure і Автомайдан поділилися своїми роздумами про кандидатів. Згідно з древніми практиками Бангалору було виділено наступні касти: — Парії, себто “чорти”. Сюди потрапили 18 кандидатів з претензіями від дуже конкретних питань по непосильно нажитому майну до мислезлочинів на кшталт “сумнівні твердження”. — Шудри, або “чорти-лайт”. Тут маємо 13 кандидатів без чорного зашквару, але, як то кажуть, #єпитання. — Вайші, або “болото”. Найдивніша каста — тут 16 кандидатів, до яких і питань нема, але й на наступну касту не тягнуть. Більше нічо дізнатись не вдалось, бо інформації про них в аналізі нема, ресурсу в організацій мало, та й взагалі, шо ви цей. — Брахмани, кшатрії і взагалі хароші люди. 13 найдостойніших пацанів і пацанок (деяких, типу Козлова чи Вронської, ми самі люто плюсуєм). От лиш, на жаль, укладачі не змогли їх проаналізувати, бо мають конфлікт інтересів (про що чесно сказали). І тут, один з шудрів (Роман Сабодаш — викладач КНУ і колишній гість Надомників), ризикуючи порушити баланс Всесвіту, запитав: а можна про нас, оцих "посередині", якесь слівце написать? То ми дніщєнські чи ні, бо шось непонятно? Таки добився, що написали і про нього — Роман Сабодаш, викладач КНУ. От і оцінюйте тепер. І ось сьогодні, коли члени комісії з відбору ВККС уже прасують стрілки на бруках перед завтрашнім святковим засіданням, ЦПК викотили пост зі списком 13 найгідніших, яких вони РЕКОМЕНДУЮТЬ, лайк, підписка, дзвіночок. Абсолютно випадково — це ті ж 13 брахманів, яких не аналізували через конфлікт. Ну, буває. До речі, записуйтесь на воркшоп Шабуніна по етиці і конфлікту інтересів. Поживем-подивимось і відправимо якийсь віскарік Сабодашу, який все ще оговтується від наїзду катка революційної необхідності. Дисклеймер: головний редактор Спілки мертвих юристів Дмитро Гадомський згідно з журналістським розслідуванням Центру надскладних досліджень і неочевидних висновків AdvokatPost перебуває у зареєстрованій дружбі з Іваном Міщенком. 
-
Спілка мертвих юристів
Колись суддя ВАКС Маркіян Галабалашукав собі помічника і встановив олімпійський рекорд по кількості отриманих резюме на Службі розшуку юристів (світовий рекорд належить AxDraft/Onit). Маркіян написав колонку щодо справ Коболєва, Пивоварського та Дихне, хоча судді нечасто висловлюються щодо справ своїх колег. Бангалорські принципи, корпоративна етика, всі діла. Публікуємо за погодженням із Маркіяном його текст. Судові індульгенції для реформаторів? Активну громадськість нещодавно сколихнула низка процесуальних рішень ВАКСу в кримінальних провадженнях стосовно Андрія Коболєва, Євгенія Дихне та Андрія Пивоварського. При цьому значна частина інфлуенсерів тлумачать ці рішення як переслідування осіб, яким вдалося досягти значних досягнень у царині реформ. По-перше, ми вдячні за критику, вона дозволяє усунути недоліки у роботі суду. По-друге, немає сумнівів, що лідери громадської думки, з чиїх вуст звучить ця критика, переслідують добрі наміри. Разом з тим, хочеться дещо змістити акценти у цій хвилі хейту. 1. Світова історія знає безліч прикладів, коли особи, які досягли значних успіхів та мали високу репутацію поставали перед судом. Одних засуджували, інших виправдовували. Лише декілька прикладів – Білл Клінтон, Ніколя Саркозі, Домінік Стросс-Кан, Карлос Гон, Ліонель Мессі. Тож чи не вимагає громадськість вибіркового правосуддя чи особливого ставлення для реформаторів з огляду на їх заслуги перед суспільством? Тому в цій ситуації, як видається, важливо і побачити ліс за деревами. 2. Вищезгадані три кейси щонайменше об’єднує одне – сторона обвинувачення інкримінує вчинення фігурантами не так званого класичного хабарництва, а вчинення економічних злочинів на публічній службі – на сленгу "економіка". Протиправність кримінальних правопорушень у сфері економіки не є на стільки простою як у хабарництві – вона ґрунтується на порушенні законів або підзаконних нормативних актів (бланкетних норм). При цьому, на жаль, якість такої законодавчої бази бажає кращого. Відтак в такій категорії справ судді для того, аби вирішити питання винуватості-невинуватості, треба провести набагато більше аналітичної роботи. 3. Суд, у тому числі, завдяки якісній роботі сторони захисту та сторони обвинувачення може прийти до висновку про те, що нормативне регулювання спірної ситуації через його низький рівень або явну несправедливість – йде мова про вищезгадану протиправність – не дозволяє засудити обвинуваченого. Проте варто розуміти, що можливості суду в такому випадку обмежені – оскільки в силу принципу розподілу влад органи правосуддя не можуть перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої гілок влади. У сфері кримінального права домінує принцип законності. Тобто у випадку, наприклад, надмірної уразливості від кримінального переслідування певної категорії осіб за "економіку", варто змінювати нормативне регулювання їхньої діяльності. Але тоді постане питання, чи такими пом’якшеннями не скористаються "погані хлопці та дівчата". 4. У світлі останніх подій піднімається питання, що створення НАБУ, САП, ВАКС було помилкою. Дозволю собі звернути увагу, що боротьба зі злочинністю, в тому числі з корупцією, стоїть на двох стовпах – покарання (репресія) та превенція (запобігання). За відсутності одного з них – рівень злочинності лише зростає. Жан Поль Марат називав кримінальний кодекс кодексом свободи – він є мірилом дозволеної поведінки, а не лише інструментом кари. Стосовно ж запобігання, то, до прикладу, Кабінет Міністрів нещодавно затвердив Державну антикорупційну програму на 2023-2025 роки. 5. Завдяки алгоритмам соціальних мереж дописи з негативним контекстом про роботу ВАКСу однозначно наберуть більше переглядів та вподобайок, аніж з позитивним. Разом з тим, хотілося, аби ми мали справжню дискусію. Принагідно хочу нагадати, що зараз маємо унікальний шанс удосконалити роботу системи кримінальної юстиції завдяки розробці нової редакції кримінального кодексу – тому прошу надсилати ваші пропозиції робочій групі.
-
Спілка мертвих юристів
Сьогодні НАБУ повідомило про підозру якомусь директору якогось адвокатського обʼєднання "НАБУ і САП повідомили експосадовцю ДП «Антонов» та директору адвокатського об’єднання про підозру у розтраті понад 18 млн грн коштів держпідприємства та складанні завідомо неправдивих офіційних документів" -- написало НАБУ на своʼй процесуальній Фейсбук сторінці. Назву адвокатського обʼєднання ще якось можна вгадати шляхом перебору (хоча може це і не Ілляшев і Партнери, ми не знаємо). А от хто директор АО, тут фіг зрозумієш. Але жарти у сторону. Хоча, і жарти були такі собі. Ми намагалися розібратися із цією історією влітку минулого року, коли тільки вийшла ця стаття на Економічній Правді. Ілляшевих звинувачували у тому, що вони спершу отримали від Антонова гонорар успіху як відсоток від вартості проданої нерухомості, а потім, коли згодом нерухомість якось там переоцінили, вони попросили доплатити їм гонорар успіху. Стаття не те щоб дуже переконлива, а місцями маніпулятивна. Для того, щоб щось притомне написати, нам не вистачало інфи. У тому числі, коментаря Ілляшевих, який вони тоді не дали. Навіть попри те, що репутація Ілляшевих значно вирізняється від інших фірм, про які ми пишемо, ми у редакції вирішили не писати нічого, поки не отримаємо додаткової інфи. Тому якщо хтось може нам розказати цю історію, то розкажіть будь ласка: якщо ми зможемо зібрати перевірену інфу, то напишемо про це матеріал. Напишіть комусь із борду будь ласка, ми гарантуємо конфіденційність. @gadiuk На світлині як раз та легка маніпуляція зі статті ЕП, про яку ми згадували там вище. 
-
Реклама
-
Спілка мертвих юристів
Після того, як ми попросили вас скидати нам коментарі по справі Коболєва, нам накидали купу коментарів на користь Андрія, а також, очевидно, накидали трохи звинувачень у тому, що нам занесли грошей за це. Ми навіть просили вас дати нам донат, якщо ви хотіли б, аби ми припинили писати про Коболєва (дякуємо за один промовистий донат у 1488 гривень від невідомої людини). Завтра о 12:00 суд розглядатиме нове клопотання прокурора про збільшення застави до 365 мільйонів Назар Кульчицький (вгадайте хто у "Назар Кульчицький і партнери") десь дістав текст і розібрався, чим прокурор обгрунтовує таке збільшення. Якщо коротко, то Коболєв впливає на Демократичну сокиру, яка впливає на громадську раду НАБУ, яка, у свою чергу, тисне на саме НАБУ. Але якщо Андрій заплатить 365 мільйонів, то припинить тиснути. Але почитайте повністю, бо там (знов) смішне про практику ЄСПЛ. Ну і припиніть слати нам коментарі на підтримку захисту. Пришгліть нам будь ласка коменти на користь позиції обвинувачення і ВАКС. Тільки саме від правників, не від активістів, блогерів, та інших "я теж у якійсь мірі юрист". == Дисклеймер. Дружина Андрія Коболєва Світлана Панаіотіді є членкинею Борду спілки мертвих юристів, отже в нас є конфлікт інтересів, і це зупиняє нас від того, щоб писати редакційні статті. Але не зупиняє нас від того, щоб збирати думки інших сторін. У даній ситуації конфлікту інтересів ми не узгоджуємо тексти і не редагуємо їх (хоча зазвичай ми все дуже потужно редагуємо). -
Спілка мертвих юристів
Ще два коменти до справи Коболєва Партнерка Arzinger Катя Гупало, зокрема, каже, що: "КПК передбачає, що у разі невиконання заставодавцем обов’язку, застава звертається у дохід держави… Що тоді із частково внесеною заставою у цьому кейсі?" Відкоментував справу також і один із захисників Андрія -- партнер EQUITYТарас Пошиванюк: "В попередніх коментарях колег порушувалося питання: чому сторона захисту не вказала суду, що Андрій Коболєв готовий сплатити заставу в сумі «Х». Однак, на мою думку, така позиція підозрюваного є неприпустимою, оскільки саме такими діями він, фактично, автоматично визнає підзору обґрунтованою, [...]" Всі коментарі повністю читайте під колонкою Андрія Слюсаря. Ну і ще із цікавого: нам прилетіли предʼяви про те, що нам занесли грошей, бо якось ми багато пишемо про Коболєва. Ми усією редакцією подавилися Шато Лафітом, але продовжили їсти голубці із трюфелями. Ми подумали, що якщо хтось із меценатів раптом захоче закинути нам донат, то ми використаємо його для того, аби не писати тексти про справу Андрія Коболєва, а зосередимося на читанні прес релізів НААУ. -
Спілка мертвих юристів
Справу Андрія Коболєва прокоментував суддя, який попросив не вказувати його імʼя. Справа Коболєва або щось з трактату Вітгенштейна (a) Ухвала апеляції ВАКС – проект обвинувального вироку (таке враження від тексту, прочитаного суддівським оком) (b) Апеляція: «не можна на стадії обрання запобіжного заходу аналізувати матеріали справи по суті», далі по тексту апеляція: аналізує матеріали справи по суті (повчаючи першу інстанцію «як треба», не дає притомні відповіді на базові питання обрання запобіжного заходу - в чому ризики, обґрунтування суми застави, альтернативні запобіжні заходи) і, в результаті, вирішує справу по суті (для судді це очевидно) (c) Як їх колега впевнений, що судді ВАКС (більшість з них) не розуміють суспільного обурення та хвилі хейту на свою адресу. Це сталось тому, що їх розуміння справедливості увійшло в жорстокий конфлікт зі здоровим глуздом і програло (d) Є три основні причини цьому: (1) ланцюжок реформ у вигляді «активісти –> електронний лист послу Сполучених Штатів –> гроші/підтримка/тиск –> швидко ухвалений (найчастіше неякісний) закон –> абсолютна неспроможність активістів вести діалог хоч з кимось, крім свого відображення в дзеркалі –> результат реформи, успішність якої вимірюється постами в Фейсбуці; (2) вертикаль набу/сап/вакс з допомогою активістів досягли певних успіхів у створенні альтернативної правової реальності, в якій вони існують самі для себе та один для одного; (3) вакс настільки звик для схвальних оплесків активістів (час від часу виникають питання, але ненадовго), що підсів на цю голку і вже неспроможний винести рішення «проти суспільства» (поодинокі випадки типу судді Федорова поки на загальну картину не впливають) (e) Висновки: (1) Універсального рецепту успіху (читай – реформ) не існує (2) Всі припускаються помилок (активісти не менше, ніж затяті корупціонери), але ніхто не хоче їх визнавати (3) Українське суспільство ще довго та в муках буде шукати відповідь на питання – що таке справедливість (4) Коболєв програє вакс (f) disclaimer: це вкрай серйозний текст, в якому відсутня іронія, пост-іронія та будь-які інші види та типи іронії. Live with it На фото Людвіг Вітгенштейн, найвидатніший, якщо вірити Стенфордській енциклопедії філософії, філософ двадцятого сторіччя і один із засновників аналітичної філософії. 
-
Спілка мертвих юристів
Протягом найближчих годин вийдуть кілька текстів, які на наш заклик напродукували поважні українські правники стосовно справи Коболєва. Заздалегідь розбавимо дискусії про кримінальну юстицію справді важливими новинами -- НААУ створили робочу групу щодо штучного інтелекту Її очолив юрист-концептуаліст, відомий тим, що відгадує майже всі капчі Гугла і пройшов тест Тьюрінга, Валентин Гвоздій. Нам пощастило підкараулити Валентина після лекції в Інституті кібернетики і поставити кілька питань, але не вдалося зрозуміти жодного слова із його глибокої і вузькоспеціалізованої відповіді. Тому ми нічого не записали і взагалі сумнівалися до останнього, чи варто про це писати.
-
Спілка мертвих юристів
Продовжуємо збирати коментарі правників щодо справи Андрія Коболєва Володимир Сущенко, правник, вчений, перший декан факультету правничих наук НаУКМА Вважаю рішення Апеляційної палати ВАКС не вмотивованим, безпідставним і хибним, у тому числі й щодо майбутніх наслідків для діяльності суду як інституції та зниження рівня довіри до всієї системи правосуддя, хоча мета створення цього спеціалізованого суду була, наскільки мені відомо, протилежна. При цьому стверджую, до судового рішення треба всім нам ставитись з повагою і неодмінно його виконувати. Адвокатам і Коболєву бажаю успіху у захисті своїх прав і свобод, спираючись на принципи і закони того правосуддя, яке ми на сьогодні маємо. Вирішив на цьому прикладі висловитись з декількох проблемних питань функціонування нашої правової системи у сфері кримінальної юстиції, у тому числі й у сфері протидії корупції: А. Відсутність довіри суспільства до діяльності органів держави, що функціонують в системі кримінальної юстиції та абсолютне не розуміння мети і завдань досудового розслідування, яке чомусь в нас називається «притягнення особи до кримінальної відповідальності» замість «кримінально-процесуальне переслідування особи». В цьому конкретному випадку НАБУ, САП і ВАКС змагаються поміж собою за цю саму «довіру» шляхом, в першу чергу, піарівських акцій щодо своєї діяльності у протидії корупції. Б. Генетично-традиційно вкрай низький рівень правової культури та її базової складової – правової свідомості – в нашому суспільстві та у значною частини нашої правничої спільноти. До цього необхідно додати звичайну людську заздрість і бажання покарати винних негайно, краще - на другий день після виявлення факту неправомірної поведінки. Прокурори і судді грають на цих настроях на свою користь, адвокати намагаються їх стримувати в різний спосіб та при нагоді зробити все можливе й неможливе, щоби навіть винувата особа була все ж таки визнана невинуватою. В. Не розумію, яким чином офіційне отримання грошової премії керівником організації було включено в категорії «кримінальних правопорушень», адже відповідна стаття, за якою відбулась проміжна кримінально-правова кваліфікація події, не містить жодних натяків на таку оцінку. Якщо були порушені процедури отримання премії, неправильно розрахований її розмір, або особа не сплатила податок на відповідну суму, то значно простіше прокуратурі звернутись до суду з позовом про відшкодування відповідних збитків бюджету з нарахуванням усіх можливих штрафних санкцій та повернути у бюджет відповідні суми. Якщо ж при цьому були вчинені якісь інші реально кримінальні правопорушення (омана, підробка документів тощо), то за ці дії треба карати тих, хто їх вчинив. Якщо ж порушень встановлених правил отримання премії не було, то НАБУ і прокуратура мали би підготувати аналіз причин умов, які були створені відповідними органами та їх посадовими особами з можливістю отримувати з державного бюджету непомірно непропорційні грошові виплати і внести подання до Уряду щодо приведення їх до певних критеріїв. Щиро кажучи, я не дуже розумію морально-психічні якості людей, які здатні отримувати з державного бюджету, що формується за рахунок податків співгромадян, грошові суми, що жодним чином не співвідносяться з рівнем життя переважної більшості народу. Так, я доклався своїми знаннями та інтелектом до того, щоби в казну повернулись значні кошти, але чи маю я моральне право отримувати виплати, які в сотні разів перевищують рівень життя людей в країні? Завершив читати дві книжки, двох федеральних прокурорів США і одного директора ФБР: Джеймса Комі «Вища вірність» і Пітера Барари «Ремесло справедливості». Виникло бажання – запропонувати всім конкурсним комісіям, які здійснюють у нас відбір на посади слідчих/детективів, прокурорів, суддів проводити тестування і співбесіди з кандидатами на ці посади за цими книжками (замість тестів на «знання законодавства» і співбесід на «доброчесність». Наш текст по справі із усіма коментарями ось. Якщо захочете прокоментувати - пишіть. 
-
Спілка мертвих юристів
Комент Сергія Гребенюка (партнер Asters) по справі Коболєва. Спойлер: є питання. Хочу одразу зробити певне застереження, що я не є адвокатом по справі Андрія Коболева, тому можу судити виключно на підставі інформації, що є у відкритому доступі. На мій особистий погляд, сторона обвинувачення була не достатньо переконлива в частині наявності саме обгрунтованої підозри в такому серйозному кримінальному злочині. І для мене це ключове. В чому злочин? Мені як людині, яка має спеціальну юридичну освіту і спеціалізується саме в кримінальному праві, не зрозуміло в чому суть злочину. Роками йшла публічна дискусія з цієї теми (щодо розміру премії, чи незавелика була премія), але всі державні інституції, які були наділені відповідними повноваженнями, не вчиняли ніяких дій і не бачили порушень. Це могла бути цивільна, адміністративна, яка завгодно справа, але тільки не кримінальна, як на мене. Версія слідства про те, як хитрий та підступний керівник Нафтогазу сам собі заплатив ці кошти, всіх увів в оману, ніхто нічого не помітив - спростовується публічними подіями і це абсолютно очевидно, як на мене. Далі від цього я би відштовхувався. Крім цього, викликає питання і сам запобіжний захід, який було обрано. Вибачте, але моє сприйняття того, що я бачив з відкритих джерел - поводження сторони обвинувачення як до людини, яку ніби спіймали або з хабарем на 400 млн, або зясували про якісь вкрадені у держаної компанії мільярди чи щось подібне. У багатьох юристів виникло питання, а чи не зловживає сторона обвинувачення своїми правами? Просити будь-який запобіжний захід - це право, а не обов’язок. Коли у сторони обвинувачення дуже спірний кейс - наскільки адекватним є просити заставу більше 300 млн грн??? Це що - вони хочуть як в часи радянської влади посадити людину в СІЗО і змусити його визнати вину у злочині, який він не вчиняв? Серйозно? Сторона обвинувачення дійсно вважає, що буде справедливо вести дискусію в умовах, коли вони використовують всі свої можливості, а підозрюваний буде сидіти в камері? В інших умовах вони не впевнені, що докажуть в чому злочин? Можливо в мене суто адвокатській погляд на цю справу, перепрошую заздалегідь за мою категоричність, але саме так я відчуваю закон та принципи кримінального процесу. В даному випадку в мене виникають питання до дотримання принципу співмірності, справедливого підходу та забезпечення рівних умов до всіх учасників кримінального процесу. А так правоохоронні органи включають свій каральний механізм вже на стадії обрання запобіжного заходу. Сторона захисту має мати можливості довести свої аргументи і прокурору і суду. Впевнений що було достатньо написано, обговорено про ризики - це обов’язкові положення, які має довести сторона обвинувачення щодо їх наявності і тут кожний може скласти свою думку. У якості маленького висновку скажу таке. Сторона обвинувачення взяла на себе дуже складне завдання. Фактично політичну проблему, яка дійсно турбувала суспільство - чи можуть в Україні, при її стані розвитку економіки, бути такими великими премії у керівників державних компаній - вирішити засобами кримінального процесу. Це буде дуже складно, тому що питання головне - а чи це є завданням правоохоронних органів і чи є тут кримінальний злочин? Тому жорсткі дії обвинувачення, тиск, намагання встановити таку заставу, щоб запроторити опонента в камеру - будуть сприйматися як невпевненість у правовій позиції , порушення права на захист, і не будуть сприяти довірі суспільства до правооохоронних органів. Я би на місці сторони обвинувачення взагалі не ставив би питання про запобіжний захід, не боявся аргументів захисту, вів себе відкрито, спокійно, розуміючи, що справа досить дискусійна і схоже, що вже лише суд зможе знайти відповіді на всі питання. Сподіваюся що судова гілка влади не буде піддаватися тиску сторін і зможе забезпечити справедливий розгляд справи. Наш матеріал по справі Андрія Коболєва із усіма отриманими до нього коментарями ось: https://www.deadlawyers.org/kobolyev-zastava-229-mil/ 
-
Спілка мертвих юристів
Що по Коболєву? Знаємо, ви чекали наш розбір ухвали апеляції. Робити це силами редакції ми цьго разу не могли, бо Світлана Панаіотіді є членкинею борду Спілки мертвих юриистів, тому ми, хочемо того, чи не хочемо, могли бути упередженими. Нас врятував партнер АО "Назар Кульчицький і партнери" Андрій Слюсар. Він взяв і розібрав обидва судові рішення та написав дуже детальний розбір позицій всіх сторін процесу, включаючии свою диванну позицію. Ми також зазвичай беремо коментарі у незалежних адвокатів; цього разу із цим проблема, бо багато хто, чия думка нам була цікава, є заангажованим. Але ми все ж дістали кілька позицій. У тексті вже є коментарДіми Трута(PwC). Ще кілька коментарів ми докинемо сюди як тільки ви дочитаєте текст. www.deadlawyers.org/kobolye…va-229-m Якщо хтось із вас захоче жорстко відкоментувати, або поставити авторам гострі запитання, то пишіть нам у редакцію, ми все опублікуємо. Ну і да, а яка ваша думка по рішенню апеляції? -
Спілка мертвих юристів
ℹ️ Полтавський осередок Ліги студентів АПУ взяли та й розробили Школу медичного права. Кажуть, що зібрали у програмі багато корисної інформації, крутих спікерів, а тому учасники будуть задоволені заходом! Є онлайн та офлайн частина, в цілому аж тиждень актуальної інформації від фахівців зі сфери медичного права. 6-10 березня - онлайн-блок 11-12 березня - офлайн-блок в Полтаві (КІЛЬКІСТЬ МІСЦЬ ОБМЕЖЕНА!) Підтримуємо інформаційно цю ініціативу та запрошуємо до медично-правової забави. Реєстрація на Школу за лінком 
-
Спілка мертвих юристів
Це майже про сексуальну орієнтацію. Раніше працювала в громадській організації і ідентифікувала себе як активістку. Тепер працюю адвокатом, ідентифікую себе як адвоката. Але не проти впрягтись іноді за щось хороше і проти всього поганого просто так. Зараз відчуваю себе зайвою на цьому святі хейту адвокатів до активістів, активістів до адвокатів. Активісти (вибачте, що використовую це визначення, але його всі використовують) це по суті активні громадяни. Частина з них змогла залучити донорські гроші на свою роботу. Частина влаштувалась на роботу до тих, хто знайшов гроші. А хтось топить за щось у вільний від роботи час. Перших двох категорій забагато навколо, вони шумні і їх всім видно. Бо в них є час і можливість займатися тільки цим. По суті вони використовують інструменти: - лобізму і аналітичних центрів (ця діяльність базується на принципі "дозволено все, що не заборонено законом", і по суті вона доступна кожному - всі можуть отримати публічно доступну інформацію, проаналізувати її і красиво зверстати, або зустрітись з чиновником і шось йому запропонувати чи щось покритикувати, або написати законопроект і попросити депутата його внести на розгляд ВРУ. Просто не кожен вклав сили і час в репутацію, впізнаваність та зв'язки (ну або не найняв когось в кого вони є). - це теж доступно будь-якому іншому громадянину - публічне висловлення своєї думки на будь-яку рандомну тему, публічні протести, звернення громадян та запити на доступ до публічної інформації (ми в цьому рівні - різниця в умінні користуватись цими інструментами, кучкуватись з собі подібними та вкладених ресурсах). Важливо, що в активістів немає владних повноважень і інструментів влади. Тобто вони можуть критикувати, але не можуть прийняти кінцеве рішення. Вони можуть припускати, що чиновник непрофесійний чи корупціонер, але не можуть його звільнити, службове розслідування теж не можуть провести. Вони можуть вважати, що за певними ознаками сталась корупція, але у них немає повноважень слідчих чи доступу до інформації з обмеженим доступом, щоб напевно це перевірити. Що це означає? що для того, щоб досягнути того результату, який вони намітили, вони мають писати, шуміти, говорити і критикувати. Тому максимально дивно їх звинувачувати в тому, що вони тільки цим займаються - це їх основний інструмент. Іще це означає, що вимоги до точності їх тверджень набагато нижчі, ніж до рішень держави чи тверджень чиновників. Заява про те, що особа 1 корупціонер - не те ж саме, що вирок суду чи навіть повідомлення про підозру. І це норм. Це твердження треба просто перевірити і зробити за результатами те, що передбачено законом. Якщо твердження має ознаки наклепу - мабуть подати в суд, вимагати спростувати, видалити і відшкодувати шкоду. Якщо твердження взяте з повітря - послати поширювача куди подалі. Через те, що написано в попередніх кількох абзацах варто розуміти, що активісти можуть собі дозволити нижчий рівень відповідальності за свої слова - тому що вони просять/пропонують/вимагають, але не приймають рішення. По суті ціна їх помилки - репутація, дифамаційний позов, критика або хейт. І це норм. А ще вони можуть вимагати більше, ніж держава/чиновник може зробити в конкретний момент. Адвокати від активістів відрізняються тим, що їх робота - топити за конкретну людину, а не за ідею. Робити все те ж, що перелічено вище, виходячи з цієї задачі - теж норм. А насправді я просто люблю види діяльності на букву А. ✍️ Оля Веретільник, а.к.а. @@OlVeretilnyk (Сорян, тексти у неправильній послідовності: спершу на світ зʼявився цей Олін текст, а потім вже Артема, який вище). -
Спілка мертвих юристів
Як батько трьох, хочу зауважити, що у дітей немає дієздатності та інструментів влади як у дорослих. Тобто, діти можуть критикувати, але не можуть прийняти кінцеве рішення. Вони можуть припускати, що дорослі погані та несправедливі, але не можуть їх покарати, розслідування теж не можуть провести. Діти можуть вважати, що за певними ознаками сталась несправедливість, але у них немає повноважень дорослих чи доступу до всієї інформації, щоб напевно це перевірити. Що це означає? Що для того, щоб досягнути того результату, який вони намітили, вони мають істерити, кричати, шуміти, говорити, бити ногами та критикувати. Тому максимально дивно їх звинувачувати в тому, що вони тільки цим займаються - це їх основний інструмент. Іще це означає, що вимоги до точності їх тверджень набагато нижчі, ніж до рішень чи тверджень дорослих. Заява про те, що дорослий поганий/несправедливий - не те ж саме, що вирок суду чи навіть повідомлення про підозру. І це норм. Це твердження треба просто перевірити та зробити за результатами те, що передбачено законом. Якщо твердження має ознаки наклепу - мабуть, подати в суд на батьків, вимагати батьків спростувати, видалити та відшкодувати шкоду. Якщо твердження взяте з повітря - послати малих куди подалі (але не зовсім маленьких). Через те, що написано в попередніх кількох абзацах варто розуміти, що діти можуть собі дозволити нижчий рівень відповідальності за свої слова - тому що вони просять/пропонують/вимагають, але не приймають рішення. По суті ціна їх помилки - лише відповідальність батьків. І це норм. А ще вони можуть вимагати більше, ніж дорослі можуть зробити в конкретний момент. Тому любіть дітей безумовною любов'ю. ✍️ Артем Крикун-Труш а.к.а. @@rule_of_love -
Спілка мертвих юристів
Вчора на Суспільному вийшло інтервʼю з Іваном Міщенком. Він частий гість нашого душного чяту і ви напевно знайомі з його позицією з актуальних питань. Однак, деякі тези, що можуть викликати певний інтерес, Іван висловлює вперше. Тож ми вирішили кілька тут процитувати. Про "позитивний відбір" членів ВККС. Людина не повинна боятися, що отримає "чорну мітку" від громадськості, яка залишиться в її біографії назавжди. Навіть оскарження в суді нічого не дасть. Єдиний вихід — вступити в комунікацію з представниками громадських організацій, що поширили негативну інформацію. Однак мені відомі лише поодинокі випадки спростування такої інформації. Про перехідну роль ГРД. Для мене показником успіху нової ВККС буде припинення роботи ГРД і її ліквідація. Відомий громадський активіст працює саме тому, що працює відомий очільник окружного суду. Це — протилежності. В певний момент часу вони анігілюються […] Якщо вдасться створити адекватний склад ВККС, то комісія справиться з відбором суддів як мінімум не гірше, ніж будь-яка громадська організація. Якщо ж ГРД таки залишиться і поставатиме питання про підвищення її статусу і надання ширших повноважень, це означатиме, що з новим складом ВККС не склалося. Коли завершиться судова реформа? Цей суд [ОАСК] вже ніхто серйозно не сприймає, фактично жодне його рішення, навіть ідеальне з точки зору юридичних аргументів, не варте навіть того паперу, на якому було написано. Суд став токсичним і не міг далі існувати. Якщо в судовій системі буде навпаки — попри нестандартність рішення суспільство скаже: "Окей!" — тоді можна говорити про завершення судової реформи. Про "сматрящого" за судами з ОП. Мета запровадження [процесуальних фільтрів] була політична, а не юридична [ред. – зменшити штат ВС з 200 суддів до 100]. А що тепер? Претензії щодо фільтрів? Ще й від людини, яка займає незрозумілу посаду в Офісі президента, і чиїх повноважень немає в жодному нормативному акті? Аліменти, пенсії чи щеплення — неважливі справи? Серйозно?! Ви питали про завершення судової реформи. От ще однією ознакою буде відсутність такої посади. Та все ж, як завершити цю кляту судову реформу? Відповідає Сінгапур: у мене була розмова з одним із суддів Верховного суду Сінгапуру. Він більш-менш знає українські реалії. Я розповідав йому про нашу реформу, а він мені: "У вас не вийде нічого. Ми свою судову реформу зробили разом. Представники парламенту, виконавчої влади й судді сиділи в сусідніх кабінетах, щоб пропрацювати всі деталі. У вас же такого немає? Поки не буде спільного бачення і спільної роботи, нічого не вдасться". Про майбутнє після війни. Війна багато чого змінює. Не важливо, де ти перебуваєш: на передовій чи в Польщі, Канаді, Португалії. Повернуться хлопці з передової, у багатьох буде ПТСР. Суспільство має допомогти їм адаптуватися до мирного життя, прийняти їх і показати, що їх чекають і люблять. Самому складно це пережити. Можливо, варто спростити процедурні вимоги для військовослужбовців, котрі хочуть стати держслужбовцями чи суддями. Судовій системі зараз не вистачає умовно 2,5 тисячі суддів. Звісно, кандидати повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Але процедуру їх відбору можна спростити. Для найдопитливіших, але ледачих, все інтерв'ю отут 
-
Спілка мертвих юристів
Давайте на хвилинку відволічемося від замісу про МГП, Стерненка і Вагнерівця, а потім знов до нього повернемося. БЕБ. І воно вам не „бейб“, хіпстери. Хоч ми теж люди, наближені до Мельника, голою доброчесністю нас не налякаєш. Тому нам є шо відповісти по сабжу, бо ми з вами на порозі чергового перезавантаження. Цього разу колесо фортуни пробилося навпроти вивіски з абревіатурою, в якій відчуваються нотки одеколону Tom Ford, вишуканість туалетів Brioni та непереборна хіть у бік клятих комерсів. Це та кантора, що мала перетворити Україну на зону успадкованої економічної безпеки, тобто зону, вільну від буржуазно-капіталістичних перформерів, шоуранерів та крієйтерів. (Та шо ж ви за люди такі, хіпстери!?). Адже, як керманич БЕБ проголошував у своїй програмі мінімум: “[П]ід економічною безпекою держави, як об’єкта адміністративно-правової охорони варто розуміти такий стан національної економіки, який гарантує захищеність та забезпечує стійкість національної економіки по відношенню до можливих, а також наявних (дійсних) внутрішніх і зовнішніх загроз, характеризується високою мірою стабільності та міцності усіх елементів національної економічної системи, а також її здатністю до збереження вже досягнутого рівня життя, самовідтворення і постійного розвитку з метою якомога повнішого та збалансованішого задоволення потреб власного населення і забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на рівні світової системі господарювання”. Нині сам цей керманич — паспортний Вадим Мельник — зненацька наближається до усієї палітри персональних економічних негараздів. Бо профільний парламентський комітет визнав роботу БЕБ незадовільною та закликав Уряд провести нові конкурси. Конкурси не лише на керівні посади, а ледь не на всі посади в БЕБ, аби очистити їх від людей, наближених до Мельника. За дедлайн для Уряду народні депутати обрали найбільш знакову для їхнього колективу дату — 1 квітня. Навряд Уряд встигне вкластися в дедлайн, проте жодних сумнівів, що після звільнення Вадим Мельник точно вкладеться в черговий науковий доробок. А, може, навіть і в біткоін. З чим ми його і вітаємо. Ну а поки нового доробку не є, читніть про той, який ми прискіпливо розбирали раніше. Ну всьо, повертаймося до махачу в чяті. 
-
Реклама
-
Спілка мертвих юристів
Кілька днів тому доктор кримінально-правового активізму Сергій Стерненко опублікував у Фейсбуці свою розлогу наукову працю під назвою: «Притягнення воєнних злочинців до відповідальності: аспект міжнародно-правової співпраці України із Норвегією». Праця набрала у активному науковому фейсбук-середовищі під 800 лайків і близько 140 поширень. А все тому, що у своїй роботі пан Стерненко детально проаналізував кілька нагальних проблематик, як то: -- чи можуть учасники ПВК Вагнера бути визнані найманцями у розумінні міжнародного гуманітарного права, чи все мають статус комбатантів, оскільки ПВК воює в Україні у складі збройних сил росії? -- як Офіс Генерального прокурора може прискорити відповідь Генеральної прокуратури Норвегії? -- у який строк ОГП мало направити норвезьким колегам запит про правову допомогу, аби відповідати високим вимогам активістів? -- як ця ситуація впливає на те, що Юрій Бєлоусов бере участь у конкурсі на посаду директора НАБУ. Ми не сумніваємося у правильності висновків експерта, відомого своїми виваженими та добре обгрунтованими судженнями, але все ж попросили Юрія Бєлоусова прокоментувати цю ситуацію. Юрій у відповідь повідомив, що на початку лютого ОГП направило у Норвегію запит про надання правової допомоги щодо допиту пана Медведєва у рамках провадження №42022000000001269 (це одне із проваджень по Вагнеру). Офіційної відповіді від норвежців ще немає, але департамент війни ОГП, за словами Юрія, знаходиться на постійному звʼязку із KRIPOS (це департамент війни прокуратури Норвегії); зокрема, завтра о 15:00 буде черговий відео-дзвінок. Ми усією редакцією дякуємо невгамовному науково-практичному генію пана Стерненка за той вагомий внесок, який вони разом зі Стерненком-блогером роблять для царини розслідування воєнних злочинів. @gadiuk 
-
Спілка мертвих юристів
Що там по позбавленню медведчука статусу адвоката? Памʼятаєте, у кінці січня НААУ самостійно ініціювало позбавлення медведчука права на заняття адвокатською діяльністю? Жартую. Звичайно ж, ні. Скаргу подали Ілля Костін і Роман Титикало. Ми писали про це тут і навіть просили всіх небайдужих підписатися на підтримку цієї кошерної ініціативи. Так от, цю скаргу кілька днів тому публічно підтримало АПУ. @gadiuk 
-
Спілка мертвих юристів
Шановні всі! Хто зібрався сьодні на лекцію онлайн або хоче переглянути запис (так, цього разу він буде) — пишіть Каті, щоб отримати лінк @kateryna_mis Хто планує бути офлайн — теж можете написати, але причину самі вигадуйте. Що за лекція — нагадуємо по кнопці. Тиць