​​Продовжуємо збирати коментарі правників щодо справи Андрія Коболєва Володимир Сущенко, правник, вчений, перший декан факультету правничих наук НаУКМА Вважаю рішення Апеляційної палати ВАКС не вмотивованим, безпідставним і хибним, у тому числі й щодо майбутніх наслідків для діяльності суду як інституції та зниження рівня довіри до всієї системи правосуддя, хоча мета створення цього спеціалізованого суду була, наскільки мені відомо, протилежна. При цьому стверджую, до судового рішення треба всім нам ставитись з повагою і неодмінно його виконувати. Адвокатам і Коболєву бажаю успіху у захисті своїх прав і свобод, спираючись на принципи і закони того правосуддя, яке ми на сьогодні маємо. Вирішив на цьому прикладі висловитись з декількох проблемних питань функціонування нашої правової системи у сфері кримінальної юстиції, у тому числі й у сфері протидії корупції: А. Відсутність довіри суспільства до діяльності органів держави, що функціонують в системі кримінальної юстиції та абсолютне не розуміння мети і завдань досудового розслідування, яке чомусь в нас називається «притягнення особи до кримінальної відповідальності» замість «кримінально-процесуальне переслідування особи». В цьому конкретному випадку НАБУ, САП і ВАКС змагаються поміж собою за цю саму «довіру» шляхом, в першу чергу, піарівських акцій щодо своєї діяльності у протидії корупції. Б. Генетично-традиційно вкрай низький рівень правової культури та її базової складової – правової свідомості – в нашому суспільстві та у значною частини нашої правничої спільноти. До цього необхідно додати звичайну людську заздрість і бажання покарати винних негайно, краще - на другий день після виявлення факту неправомірної поведінки. Прокурори і судді грають на цих настроях на свою користь, адвокати намагаються їх стримувати в різний спосіб та при нагоді зробити все можливе й неможливе, щоби навіть винувата особа була все ж таки визнана невинуватою. В. Не розумію, яким чином офіційне отримання грошової премії керівником організації було включено в категорії «кримінальних правопорушень», адже відповідна стаття, за якою відбулась проміжна кримінально-правова кваліфікація події, не містить жодних натяків на таку оцінку. Якщо були порушені процедури отримання премії, неправильно розрахований її розмір, або особа не сплатила податок на відповідну суму, то значно простіше прокуратурі звернутись до суду з позовом про відшкодування відповідних збитків бюджету з нарахуванням усіх можливих штрафних санкцій та повернути у бюджет відповідні суми. Якщо ж при цьому були вчинені якісь інші реально кримінальні правопорушення (омана, підробка документів тощо), то за ці дії треба карати тих, хто їх вчинив. Якщо ж порушень встановлених правил отримання премії не було, то НАБУ і прокуратура мали би підготувати аналіз причин умов, які були створені відповідними органами та їх посадовими особами з можливістю отримувати з державного бюджету непомірно непропорційні грошові виплати і внести подання до Уряду щодо приведення їх до певних критеріїв. Щиро кажучи, я не дуже розумію морально-психічні якості людей, які здатні отримувати з державного бюджету, що формується за рахунок податків співгромадян, грошові суми, що жодним чином не співвідносяться з рівнем життя переважної більшості народу. Так, я доклався своїми знаннями та інтелектом до того, щоби в казну повернулись значні кошти, але чи маю я моральне право отримувати виплати, які в сотні разів перевищують рівень життя людей в країні? Завершив читати дві книжки, двох федеральних прокурорів США і одного директора ФБР: Джеймса Комі «Вища вірність» і Пітера Барари «Ремесло справедливості». Виникло бажання – запропонувати всім конкурсним комісіям, які здійснюють у нас відбір на посади слідчих/детективів, прокурорів, суддів проводити тестування і співбесіди з кандидатами на ці посади за цими книжками (замість тестів на «знання законодавства» і співбесід на «доброчесність». Наш текст по справі із усіма коментарями ось. Якщо захочете прокоментувати - пишіть.