Це майже про сексуальну орієнтацію. Раніше працювала в громадській організації і ідентифікувала себе як активістку. Тепер працюю адвокатом, ідентифікую себе як адвоката. Але не проти впрягтись іноді за щось хороше і проти всього поганого просто так. Зараз відчуваю себе зайвою на цьому святі хейту адвокатів до активістів, активістів до адвокатів. Активісти (вибачте, що використовую це визначення, але його всі використовують) це по суті активні громадяни. Частина з них змогла залучити донорські гроші на свою роботу. Частина влаштувалась на роботу до тих, хто знайшов гроші. А хтось топить за щось у вільний від роботи час. Перших двох категорій забагато навколо, вони шумні і їх всім видно. Бо в них є час і можливість займатися тільки цим. По суті вони використовують інструменти: - лобізму і аналітичних центрів (ця діяльність базується на принципі "дозволено все, що не заборонено законом", і по суті вона доступна кожному - всі можуть отримати публічно доступну інформацію, проаналізувати її і красиво зверстати, або зустрітись з чиновником і шось йому запропонувати чи щось покритикувати, або написати законопроект і попросити депутата його внести на розгляд ВРУ. Просто не кожен вклав сили і час в репутацію, впізнаваність та зв'язки (ну або не найняв когось в кого вони є). - це теж доступно будь-якому іншому громадянину - публічне висловлення своєї думки на будь-яку рандомну тему, публічні протести, звернення громадян та запити на доступ до публічної інформації (ми в цьому рівні - різниця в умінні користуватись цими інструментами, кучкуватись з собі подібними та вкладених ресурсах). Важливо, що в активістів немає владних повноважень і інструментів влади. Тобто вони можуть критикувати, але не можуть прийняти кінцеве рішення. Вони можуть припускати, що чиновник непрофесійний чи корупціонер, але не можуть його звільнити, службове розслідування теж не можуть провести. Вони можуть вважати, що за певними ознаками сталась корупція, але у них немає повноважень слідчих чи доступу до інформації з обмеженим доступом, щоб напевно це перевірити. Що це означає? що для того, щоб досягнути того результату, який вони намітили, вони мають писати, шуміти, говорити і критикувати. Тому максимально дивно їх звинувачувати в тому, що вони тільки цим займаються - це їх основний інструмент. Іще це означає, що вимоги до точності їх тверджень набагато нижчі, ніж до рішень держави чи тверджень чиновників. Заява про те, що особа 1 корупціонер - не те ж саме, що вирок суду чи навіть повідомлення про підозру. І це норм. Це твердження треба просто перевірити і зробити за результатами те, що передбачено законом. Якщо твердження має ознаки наклепу - мабуть подати в суд, вимагати спростувати, видалити і відшкодувати шкоду. Якщо твердження взяте з повітря - послати поширювача куди подалі. Через те, що написано в попередніх кількох абзацах варто розуміти, що активісти можуть собі дозволити нижчий рівень відповідальності за свої слова - тому що вони просять/пропонують/вимагають, але не приймають рішення. По суті ціна їх помилки - репутація, дифамаційний позов, критика або хейт. І це норм. А ще вони можуть вимагати більше, ніж держава/чиновник може зробити в конкретний момент. Адвокати від активістів відрізняються тим, що їх робота - топити за конкретну людину, а не за ідею. Робити все те ж, що перелічено вище, виходячи з цієї задачі - теж норм. А насправді я просто люблю види діяльності на букву А. ✍️ Оля Веретільник, а.к.а. @@OlVeretilnyk (Сорян, тексти у неправильній послідовності: спершу на світ зʼявився цей Олін текст, а потім вже Артема, який вище).