​​Вчора на Суспільному вийшло інтервʼю з Іваном Міщенком. Він частий гість нашого душного чяту і ви напевно знайомі з його позицією з актуальних питань. Однак, деякі тези, що можуть викликати певний інтерес, Іван висловлює вперше. Тож ми вирішили кілька тут процитувати. Про "позитивний відбір" членів ВККС. Людина не повинна боятися, що отримає "чорну мітку" від громадськості, яка залишиться в її біографії назавжди. Навіть оскарження в суді нічого не дасть. Єдиний вихід — вступити в комунікацію з представниками громадських організацій, що поширили негативну інформацію. Однак мені відомі лише поодинокі випадки спростування такої інформації. Про перехідну роль ГРД. Для мене показником успіху нової ВККС буде припинення роботи ГРД і її ліквідація. Відомий громадський активіст працює саме тому, що працює відомий очільник окружного суду. Це — протилежності. В певний момент часу вони анігілюються […] Якщо вдасться створити адекватний склад ВККС, то комісія справиться з відбором суддів як мінімум не гірше, ніж будь-яка громадська організація. Якщо ж ГРД таки залишиться і поставатиме питання про підвищення її статусу і надання ширших повноважень, це означатиме, що з новим складом ВККС не склалося. Коли завершиться судова реформа? Цей суд [ОАСК] вже ніхто серйозно не сприймає, фактично жодне його рішення, навіть ідеальне з точки зору юридичних аргументів, не варте навіть того паперу, на якому було написано. Суд став токсичним і не міг далі існувати. Якщо в судовій системі буде навпаки — попри нестандартність рішення суспільство скаже: "Окей!" — тоді можна говорити про завершення судової реформи. Про "сматрящого" за судами з ОП. Мета запровадження [процесуальних фільтрів] була політична, а не юридична [ред. – зменшити штат ВС з 200 суддів до 100]. А що тепер? Претензії щодо фільтрів? Ще й від людини, яка займає незрозумілу посаду в Офісі президента, і чиїх повноважень немає в жодному нормативному акті? Аліменти, пенсії чи щеплення — неважливі справи? Серйозно?! Ви питали про завершення судової реформи. От ще однією ознакою буде відсутність такої посади. Та все ж, як завершити цю кляту судову реформу? Відповідає Сінгапур: у мене була розмова з одним із суддів Верховного суду Сінгапуру. Він більш-менш знає українські реалії. Я розповідав йому про нашу реформу, а він мені: "У вас не вийде нічого. Ми свою судову реформу зробили разом. Представники парламенту, виконавчої влади й судді сиділи в сусідніх кабінетах, щоб пропрацювати всі деталі. У вас же такого немає? Поки не буде спільного бачення і спільної роботи, нічого не вдасться". Про майбутнє після війни. Війна багато чого змінює. Не важливо, де ти перебуваєш: на передовій чи в Польщі, Канаді, Португалії. Повернуться хлопці з передової, у багатьох буде ПТСР. Суспільство має допомогти їм адаптуватися до мирного життя, прийняти їх і показати, що їх чекають і люблять. Самому складно це пережити. Можливо, варто спростити процедурні вимоги для військовослужбовців, котрі хочуть стати держслужбовцями чи суддями. Судовій системі зараз не вистачає умовно 2,5 тисячі суддів. Звісно, кандидати повинні відповідати кваліфікаційним вимогам. Але процедуру їх відбору можна спростити. Для найдопитливіших, але ледачих, все інтерв'ю отут