Музыкальный гик. Страница 2
1870
@musicgeek
Интересное из мира музыки мировой и украинской. Плюс немного врутряков и музыкальных технологий.
-
Музыкальный гик
Окрім зниження темпу з'являється ще й відчуття подорожі в часі: від мінімалістичного, але жорсткого звуку нової школи репу до типового EDM початку нульових. І так, ця музика критично потребує відеоряду, виключно аудіально вловити концепцію тут дуже важко. 6/10 -
Музыкальный гик
Йшли роки, а російськи ліберальні журналісти продовжували називати українських артистів частиною російської музики. https://t.me/voicemedia/3023 Вибачте, але Кіріл Блєдний з Харкова. А Харків — це Україна. І навіть попри те, що він сам весь цей час цілився на російський ринок, російським артистом він не ставав. А його російськомовна музика також не ставала російською. ЗЕ КОСМОПОЛИТАН | ex-VOICE Волшебство рандома при зачатии локальных трендов — ❤️❤️❤️ Есть ложь, есть гнусная ложь, а есть утверждение «мы все всегда повторяем за западом» — так вот, оставьте его в индустриальных чатах и вспомните, как же много локальных трендов появилось вообще без оглядки на мир. Мне нравится, насколько нечаянно может случится большая история, меняющая музыку вокруг нас. Элджей искал выходы из падик-рэпа, а Федук осваивал хаус, уходя из спортик-рэпа — так появилось «Розовое вино». После него вся страна подсела на прямую бочку, а каждый первый битмейкер пошел скачивать паки «pluck bass synth». Кирилл Бледный с рэп-мышлением и вокабуляром вдруг пошел делать рок, представляя себе не более чем 100 щей в «трэшерах» в липком от разлитого «блейзера» клубе «Ионетека» — и построил вокруг себя мультивселенную, прекрасно живущую и мутирующую в субжанры и поныне. Прямо сейчас мы видим, как не сговариваясь (нравится думать, что все-таки именно так) два дуэта одним днем подняли UK Garage в абсолютный топ — и редакций, и чартов.…
-
Музыкальный гик
Не про музику, а про книжки. Але мені здається це дуже важливий і цікавий матеріал, який описує, що буде відбуватися із книжковою галуззю в найближчому майбутньому. -
Реклама
-
Музыкальный гик
Дефіцит нішевої літератури та розквіт піратства. Водночас можливості для українських видавців та промоція літератури у невеликих містах. В Україні більше не буде книг із Росії — таку зміну забезпечує законопроєкт №7459, який Верховна Рада підписала ще 19 червня. Поки він чекає на підпис Президента, ми запитали гравців ринку, як закон про заборону ввезення і розпосюдження книг із Росії та Білорусі вплине на видавничу і книготоргівельну сфери. Читайте у нашому великому розборі. -
Музыкальный гик
Суспільне Культура, для якого я писав понад рік (і можливо ще іноді писатиму), нарешті запустив власний канал. Фактично це означає появу в телеграмі великого українського культурного медіа з хорошими текстами, цікавими авторами та багатьма темами, які не підіймають інші медіа. Дуже раджу підписатися. https://t.me/suspilne_culture СУСПІЛЬНЕ КУЛЬТУРА Усі новини й матеріали про культуру України та світу. Офіційний канал Суспільне Культура.
-
Музыкальный гик
Але була там і дійсно дуже хороша музика https://www.youtube.com/watch?v=6D5dJzbPwfQ -
Музыкальный гик
Мій персональний топ по Гласто на цей момент. Не об'єктивний, не повний, з неполіткоректними коментарями. Мене дуже роз'їбав сьогоднішній день, того вибачте, я відволікався як міг. Найбільш крінжове повернення на 20 років тому - Pet Shop Boys https://www.youtube.com/watch?v=8fv8IqyqEjU Найгірший вокал при найактивнішому твьорку - Megan Thee Stalion https://www.youtube.com/watch?v=ve5xEkUWt_8 Найкраща пісня при найслабшому виконанні - Glass Animals https://www.youtube.com/watch?v=VN_ZlqLYYyM Ностальгія з бритпопом року - гурт Супертрава https://www.youtube.com/watch?v=5h6eZ2hLboE Найкращий вокал за найнуднішого супроводу - Leon Bridges & Khruangbin https://www.youtube.com/watch?v=sRzpTDx9Poc Найтоповіший виступ - Fontaines D.C. https://www.youtube.com/watch?v=LXvdYSMXFN4 Найкраще повернення у 2007 - girl in red https://www.youtube.com/watch?v=w9RTuUTl-40 -
Музыкальный гик
Я за інерцією досі читаю якусь кількість росіян, переважно музичних оглядачів і після 24-го числа я зробив спостереження, яке мене трошки шокувало. Навіть найбільш просунуті росіяни часто не розуміли, що саме їхня країна є джерелом всіх їхніх бід та проблем. Зараз поясню. Тригером для цих роздумів став пост Володі Зав'ялова, у якому він щиро дивується, що причиною відходу Spotify з рос ринку стала не стільки позиція Spotify (за що їм звісно позор), скільки правила Роскомнадзора. Коли я це прочитав, подумав – але ж це лише черговий хід, один із сотень ходів від російської влади за останні 5-8-10 років. Гайки почали закручуватися дуже давно, а ще 2014 року стало ясно, що ви живете в людожерській країні, яка не цурається захопити два величезних регіони. Хоча зараз я розумію, що про це треба було думати ще на етапі Чечні. А потім Грузії. Просто особисто для мене це було далеко. А дарма. Так от – більш недолугі російські оглядачі на кшталт Кармуніна намагаються кричати що їх "кенселять" відбираючи спотіфай і лейбли. На цю риторику навіть нема сенсу реагувати. Вона дурна, пропутінська і кривава, навіть коли такою не здається. Більш адекватні люди намагаються розмірковувати як так сталося, але паралельно пишуть матеріали про те, як тепер знову піратити музику. Це доволі забавно, бо знову ж таки, замість того, щоб боротися, росіяни обирають шукати шпаринки. Російська інтелігенція, культурна тусовка, оглядачі за своїм імперським світоглядом (повірте, я знаю про що кажу, я ріс у такому світогляді, хоч і в Києві) навіть не помітили, що війна в Україні та Грузії – це не просто якась там політика, а вирок їхній країні та їхньому майбутньому. Що виходити треба було не тільки й не стільки за Навального, а за те, щоб не стати спонсорами вбивства й винищення. Але яке мені діло до того, що хвилює росіян сьогодні. Насправді ніякого. Але я зацікавився цим в історичному контексті, бо дискусія "а що про нас подумає москаль?" – вікопомна і тягнеться кілька століть. Тектонічний зсув відбувся саме зараз. Певне вперше за кількасот років український митець взагалі не вважає на те, що про нього подумають в Росії. Що про нього напише місцевий критик? Чи зрозуміють його задум? Чи він буде кращим за російського колегу/опонента? За 4 місяці війни російська музична культура настільки випала в маргінез, що з нею навіть не хочеться конкурувати. І це не пафосні патріотичні слова. Ну давайте серйозно – кого зараз буде в Україні цікавити новий альбом Моргенштерна, Оксімірона чи співачки Дори? Ну когось вочевидь буде. Але це не той орієнтир, на який колись (нехай з-під поли) але дивилися. Усі більш-менш адекватні росіяни виїхали. Тих, що залишилися, або посадять, або загонять в андеграунд, або змусять мовчати. Але головне в цьому те, що російську культуру вбиває не Захід, не Спотіфай і Епл, не страшні українці. Їх вбиває сама Росія. Колективна Росія страшенно переживає за репутацію Пушкіна, але не здатна захистити бодай когось із видатних сучасників. Колективна Росія замість супротиву свавіллю обирає "ну перечекаємо". Я раніше скептично ставився до порівнянь Києва з Афінами періоду Римської Імперії. Мовляв Рим навчався у Атен, а Москва вчилася у Києва. Але схоже це таки так. Якщо раніше це було очевидно в попмузиці – росіяни тягли якнайбільше від Дорна й Монатіка. То тепер я бачу, що це проявляється й по всьому культурному спектру. Так, в Москві навчилися якісніше робити музику, інтерв'ю, відео і багато іншого. Але виявилося, що майже все воно пусте. Натомість навіть посередні аматори з України несуть в собі набагато більше сміливості й сили, ніж найпотужніші російські артисти, які не те, що не готові йти воювати за свою країну (на майданах), а не можуть навіть вимовити слово "війна". Вони ссикливо ховаються за голубами миру і своїм статусом, який з кожним днем випаровується за залізною завісою. -
Музыкальный гик
Коли я про це казав публічно в 2016 році, а також підняв це питання нещодавно у зв'язку з ініціативою підняти квоти на укр музику до 50% за умови заборони рос. музики, мене звісно ж назвали зрадником. Використання виключно дискримінуючих методів без стимулювання виробництва якісного контенту призводить до деградації індустрії. -
Музыкальный гик
Зараз концентрація пісень про війну дуже велика і три місяці здається, що іншої теми в музикантів немає. Чи може бути інакше в країні де війна? От і я хз. Але ніхто не відміняв хуйову музику та примітивні тексти. Також ніхто не відміняв виконавців які розуміють, що написати пісню про війну це обов’язковий пункт для просування і привернення уваги до своєї творчості та щоб про нього просто написали чи кудись запросили. Де пісня від сердця, а де піарнуте лайно слухач повинен відчути сам, але сенси не зроблять с хуйні цукерку і це теж потрібно пам’ятати ЗМІ та тим хто обирає пісні в збірки чи ефіри. #сатавброс 
-
Музыкальный гик
Написав для Суспільного свої думки по результатах ЄБ Головна ідея така. Так, війна в Україні вплинула на перемогу Калуша. Так, Євробачення політичний конкурс. Але. Ні, це не знецінює перемогу. Ні, це не означає, що фактор політики — це погано. Ось висновки, які я розписав: 1. Це не означає, що в Kalush Orchestra слабкий номер чи погана пісня 2. Це не знецінює нашу перемогу 3. Мистецтво не є поза політикою, а підтримка України — це не про політику, це про життя. 4. Ще рано говорити про прорив, тим паче українська муз індустрія продовжує активно сратися між собою. suspilne.media/240044-…obacenni -
Музыкальный гик
Скільки років знаю людей з Громадського, жодного разу не писав для них колонки. А тут попросили, ну я й написав. Насправді, не знаю, що може завадити нам перемогти цього року. Але суть не в перемозі конкретних Калуш. Суть у тому, що підтримки України зараз не може бути забагато на будь-якому фронті. hromadske.ua/posts/y…peremogu -
Музыкальный гик
Велике інтерв'ю з Юлею Юріною Я був дуже скептично налаштований до творчості ЮЮ, особливо після YUKO, яких ми додавали в усі можливі топи. Відповідно, скептично я ставився і до Юлі, навіть попри те, що ми були знайомі. Але з першого дня війни Юля настільки активно включилася у волонтерство і допомогу армії та цивільним, що захотілося про це поговорити, і нарешті запитати усі ті питання, які крутилися в голові весь час. Юля та Masterskaya нас радо прийняли і дуже відверто відповідали на всі, навіть дуже незручні (про батьків, мову, паспорт) питання. Врешті вийшло величезне, але, як мені здається, важливе інтерв'ю, яке ми записали разом із Лєрою Зданевич. Воно підіймає питання, на яке немає однозначної відповіді. Особисто я вважаю, що якщо людина вважає себе українцем і неодноразово довела справами свою прихильність до України і ворожість до Росії – це дозволяє їй бути україн_кою як по відчуттях, так і по документах. Хоча я знаю, що є люди, які зі мною не погодяться. Загалом, можете самі почитати текст і зробити власні висновки. Я вірю, що все, що робить Юля, вона робить від щирого серця. А це дуже важливо. liroom.com.ua/music/y…nterview -
Музыкальный гик
Ми стаємо медіа про українську культуру: музику, кіно і літературу. Музика залишатиметься основним нашим фокусом, але поступово ми все більше писатимемо про й інші культурні явища. Ми вже почали висвітлювати ці теми і спочатку сконцентруємося на новинах та нашому проєкті «Кожен на своєму фронті», у межах якого ми вже поспілкувалися з акторами, музикантами й письменниками. Надалі розширюватимемо кількість авторів та кількість матеріалів. Детально про новий курс читайте у програмній колонці головреда Олексія Бондаренка. https://liroom.com.ua/blogs/liroom-renewal/ 
-
Музыкальный гик
Як росіяни 30 років формували залежність українського музичного ринку від Москви На тему взаємовідносин української та російської музичної індустрії можна написати цілу книжку. Тут я пройшовся по верхах, і все одно текст вийшов величезним. Я не думаю, що в росії колись був стратегічний план по узалежнюванню української музики (я загалом не думаю, що росія здатна на планування такого рівня). Але суто інтуїтивно вони робили дуже багато для того, щоб українська культура сприймалася як щось маленьке, не дуже якісне і залежне від російської культури. Дуже багато цього робилося й всередині країни самими українцями, які виховали в собі самоцензуру та таке ж меншовартісне ставлення до власної музики. Загалом же, важелів впливу було дуже багато: від фінансових, культурних та історичних аж до технологічних гігантів, які теж підігравали москві. Загалом, ось вам величезне чтиво на вечір. suspilne.media/231008-…d-moskvi -
Реклама
-
Музыкальный гик
Це моя улюблена українська акторка. -
Музыкальный гик
Ще 23 лютого Анастасія Пустовіт разом з колегами відіграла виставу у Театрі на лівому березі. А вже за кілька днів акторка разом з друзями та родиною потрапила в окупацію в Немішаєво. Як вдалося пережити полон з російськими військовими, про втечу через заміновані поля та волонтерство на вокзалі читайте у нашій розмові https://bit.ly/3iCPoFU Тепер попри все Настя намагається зберігати спокій і каже: «Про любов, підтримку, теплоту треба говорити постійно і повертати себе до людського, в якому б пеклі ти не жив». Бо кожен з нас на своєму фронті має робити своє. «Кожен на своєму фронті» — це серія відвертих і щемких розмов з культурними діячами про те, як з повномасштабним вторгненням змінилася їхня робота. Тепер хтось замість звичних інструментів бере до рук зброю, а хтось — волонтерить на вокзалах та хостелах. -
Музыкальный гик
Я почитав коменти в інстаграмі у Блєдного і не стримався. Давайте я поясню, чому цей концерт і подібні ініціативи — повна хуєта. Ще й злочинна з точки зору міжнародної дипломатії. 1. Може варто нагадати, але Росія — ворог. Це країна-окупант. Кожен росіянин сьогодні — ворог. Виступати на одній сцені росіянам і українцям — це не просто малодушно і тупо, це ще й злочинний посил для зарубіжної аудиторії. Це потурання російському наративу мовляв "ми такі ж жертви цієї війни як українці, прихистіть нас за кордоном". Ні, не такі ж. Ви не біженці, ви туристи. Хай росіяни збирають гроші для українців. Хай пишуть пости. Хай розповідають про злочинний режим. Хай навіть воюють проти російської армії. Але роблять це мовчки. Вони і так вимолюють собі цим індульгенцію після війни. Але під час війни їм не треба давати голосу стосовно України. Тим паче обабіч з українцями. 2. Попри ембарго на внутрішню критику, це — не внутрішня критика. Це московська тусовочка українських артистів, яка потягла цю ж московську тусовочку за кордон під українським прапором. Т-Фест — ще вчора артист Газгольдера. Його всі ці роки за українського артиста ніхто не вважав. Женя Мільковський (Нєрви) більшість часу жив у Москві. Пошлая Молли формально харківські, але чітко орієнтовані на російський ринок і з концертною географією саме там. Я дуже радий що вони раптом відчули себе українцями. Але справжній прилив патріотизму можна продемонструвати тут: у Харкові, Чернівцях, Києві тощо. А не у Варшаві. 3. Коли ви робите "благодійний концерт" має бути чітко прописано на яку саме благодійність ідуть ці гроші. Вже не один пост написано про те, що передача грошей у всілякі міжнародні благодійні ініціативи має значно нижчу ефективність, ніж адресна допомога. Чи є бодай якісь деталі тут? Ні. Чи підуть ці гроші напряму на ЗСУ? Дуже сумніваюся, ставлю, що вони підуть на міжнародні фонди допомоги жертвам війни. (upd: Так, це піде на польський (навіть не український) фонд допомоги біженцям). Це знову ж таки ссиклива позиція і максимальне нерозумння контекстів. Та й загалом — це просто соромно. Поки Жадан місяць їздить Харковом і допомагає з гуманітаркою. Поки Вакарчук об'їжджає найбільш уражені міста. Поки Фагот, Тополя, Хливнюк в теробороні. Поки Ярмак захищає Київ зі зброєю в руках. Поки Руслана 30 днів щодня їбашить на інформаційному фронті. Поки Джамала зібрала мільйони вже у перші дні війни (так) концертами за кордоном. Ці гурти, які ще вчора працювали в Росії і не розуміли що в цьому такого, замість того, щоб поїхати додому, поїхали в Польщу грати з російськими артистами на одній сцені. Просто мразотно.