Музыкальный гик
1870
@musicgeek
Интересное из мира музыки мировой и украинской. Плюс немного врутряков и музыкальных технологий.
-
Музыкальный гик
Замість того, щоб написати два речення на кшталт "Вибачте, я був неправий і дійсно був гомофобом. Я подумав, подивився й почитав і змінив свою позицію". Гоня написав кілька пісень, дав кілька інтерв'ю, навалив геніальних рим на кшталт "туча-хуюча", зібрав у ліриці всі гомофобні штампи про "пєтушил", набрав радісну фанбазу гомофобів, і все це з криками "Я НЕ ГОМОФОБ, АЛЕ". Це не так працює. І добре, що Паліндром від того відцурався. -
Музыкальный гик
Я почав це писати як пост для каналу, але він розрісся у повноцінну колонку. Цитати: Проблема з фестивалем Лайми, а також нещодавнім кейсом зі співачкою Gezweirdo та її Гаддеміт, насправді не в громадянстві Макаревича та Лайми чи то навіть публікації треків у ВК після його заборони в Україні. Ці аргументи — зміщення акцентів з того, що бентежить по-справжньому. Проблема — в поринанні в російський культурний контекст. Яка різниця, яке саме громадянство у Макаревича — ізраїльське, російське чи подвійне? Яка різниця, яке громадянство у Лайми? Вони обидва — частина російської культури. Макаревич один із тих, хто буквально створив РУСКІЙ РОК. І, підозрюю, співати на фестивалі він буде не на івриті. Стосовно Лайми — ви знаєте багато її пісень латиською? Може вона інтервʼю дає латиською напередодні цього фесту? Лайма — це велика артистка РОСІЙСЬКОЇ ЕСТРАДИ. І співати вона теж буде російські пісні. Здавалося б, до чого тут Мінкульт? Бо такі дискусії, суперечки, «атаки хейтерів» зʼявляються через відсутність сформованої культурної та інформаційної політики. Яку мало б розробити (сюрприз!) Міністерство Культури й Інформаційної Політики. З одного боку ми кричимо, що не можна стояти з росіянами на одному квадратному метрі й критикуємо Ватикан, який намагається «примирити» дітей з українським і російським прапорами. З іншого боку Зеленський дає інтервʼю російським медіа (хоча, мені здається, він уже розчарувався в концепції спілкування з росіянами). За умови, коли правил нема, вони починають писатися на ходу. Саме тому українські артисти то зʼявляються, то зникають з лайнапу Лайма-фесту. Бо вони самі не знають «як правильно», а держава їм не підказує. Саме тому Gezweirdo не розуміє, що не так з її російськомовною творчістю, бо з одного боку — купа коментарів з уїдливим питанням «коли трек буде вк?», а з іншого — з державного бюджету виділяються величезні гроші на російськомовний канал, а артисти продовжують працювати з дистриб’ютором Believe, який не хоче виходити з Росії. Повний текст тут: liroom.com.ua/blogs/l…-minkult -
Музыкальный гик
Насправді це рішення напрошувалося. При всій повазі до команди, але Mozgi по-перше асоціювалися передусім із Потапом та однойменним гуртом. Вони доволі багато зробили, щоб закріпити цю асоціацію. А по-друге, це все ж таки російске слово, хоча й латинкою. Тепер це лейбл Ірини Горової, без Потапа. І дійсно вектор сильно відрізняється від того що робить Потап та навіть Позитив (який теж від Потапа відмежувався). Зі старих артистів лишилися Дорофєєва та Анна Трінчер. Вихід самої Горової у публічну площину як самостійної продюсерки й успішної бізнес-вумен активно почався ще минулого року. Раджу глянути ось це інтервʼю. Уже тоді було зрозуміло, що Ірина починає вибудовувати роботу лейблу по-новому. З урахуванням українізації, тіктока, буму молодої музики. Та й сама Дорофєєва сильно змінилася. Публічно визнала свої помилки, (нехай це й не дуже помітно широкому загалу але) доволі кардинально змінила стиль. Дуже потужний альбом вийшов у Otoy. І примітно, що він вийшов уже на Мозгах (чи то вже були Помітні?). Дуже всім раджу послухати Недовгоривалі відносини. Ну а в суботу Nazva видала один з найкращих перформансів, на яких мені щастило бувати за останні кілька років. І от з новини стає відомо, що вони з ними теж співпрацюють. Перший свого роді інді-артист для лейблу. І тепер це справжнє артове інді, зовсім інший досвід ніж Ingret. Короч, я думаю, що Pomitni будуть помітні і можуть скласти конкуренцію ENKO, які зараз загрібають усіх, до кого можуть дотягнутися. І тільки Анна Трінчер продовжує випускати ту ж дичину, що й раніше. Але судячи з кількості переглядів на це є попит. -
Реклама
-
Музыкальный гик
Рецензія. Навдивовижу щемкий рок-шансон від вчорашнього коміка Іронічно, що перша моя велика рецензія за довгий час – фактично на шансон альбом. Я починав його слухати як прикол. Але коли зловив себе на думці, що хнюпаю на Let's Go Home, зрозумів, що це щось більше за примітивний блатняк. Вдруге мене розібрало на Антиемігрант. Це дуже приземлена музика, але зовсім не тупа. Аранжування тут набагато цікавіші, ніж можуть здатися. А тексти глибші, ніж на перший погляд. Є тут і дойоб за нетолерантність, але Колмен уже навіть встиг це прокоментувати у себе в фб і визнав, що проїбався. Аж приємно, думав напхає мені у відповідь. Загалом, навіть якщо це не ваша музика, раджу послухати якось з друзями на кухні. Буде що обговорити. liroom.com.ua/music/p…o-review -
Музыкальный гик
Поспілкувався із Андрієм Комаром, засновником лейблу Black Beats. Головний актив лейблу – величезний ютуб-канал на 2+ млн підписників. Але до 24 лютого основним контентом каналу був російський реп. Ба більше, переважно кальянний реп. Зараз Black Beats став лейблом українських артистів і, певне, головні його локомотиви це vioria і Tery. Сам Андрій каже, що багато чому навчився по моделях російських лейблів, але зараз будує вже своє без оглядки на той ринок. Особисто для мене це дуже цікавий кейс з низки причин: 1) Лейбл, який будувався на кальянному репі зараз має головною артисткою – поп-рок (вона себе називає кітті-рок) віорію. 2) Вони дуже швидко запускають артистів, орієнтуючись на тікток 3) До 2022 можна було легко сплутати Black Beats з російським лейблом, українського там майже нічого не було. Ставитися до цього як до перевзування чи як до логічного еволюційного процесу ринку – я чесно кажучи й сам для себе не вирішив ще. Але в будь-якому разі Black Beats один із умовно нових лейблів, які ціляться в молодих артистів, яких вже стало кілька, а ставатиме ще більше. liroom.com.ua/music/b…nterview -
Музыкальный гик
Три простих рекомендації нових релізів. Повноформатний альбом The Blaze – JUNGLE (2023) Вишукана електроніка від французів. Усе на своїх місцях. І на фон приємно включити, і в клубі/на фесті працюватиме. open.spotify.com/album/4…vdhM4Qxo 8/10 Повноформатний альбом Miley Cyrus – Endless Summer Vacation (2023) Ікона сучасної поп-музики будує платівку на лаврах хіта Флаверс. Усе, що тут є, звучить краще, ніж Флаверс, особливо фіт із SIA. Слухати варто, це щонайменше якісно зроблено. 7/10 open.spotify.com/album/0…f5iflrdz Сингл GoGo Penguin – Friday Film Special (2023) У цьому все менше джазу, але зіграно майстерно. Особливо середина треку – чистий кайф. 9/10 open.spotify.com/album/1…0mCouYIv 
-
Музыкальный гик
Наша Лєра Зданевич зібрала плейлист з українськими музикантками. Весь день його слухаю, якщо чесно і вам раджу open.spotify.com/playlis…FRd6mYUT -
Музыкальный гик
Не те, щоб я був близько знайомий із Владом Ляшенком, але ми неодноразово перетиналися. Неможливо було не перетинатися, якщо ти працюєш в музичній галузі. Він завжди був символом неформатності. Попри те, що міг давно пролізти в усю можливу попсу, принципово торував свій шлях альтернативної музики. Дуже шкода, що останнім часом про нього згадували частіше в контексті скандалів, бо насправді його внесок в українську музику колосальний і набагато більший за привози чи непривози Лайбаха. Мене це якось вибило якщо чесно. Дуже важливо, щоб таких людей як Влад пам'ятали і цінували те, що вони зробили. Бо сучасна альтернатива і неформат майбутнього будуватимуться на фундаменті, який заклав Ляшенко та «Іншамузика». Світла пам'ять. 
-
Музыкальный гик
Короч по Ґреммі-2023. Одразу два тексти - Бейонсе отримала 4 нагороди в 9 номінаціях та стала рекордсменкою за кількістю статуеток за кар’єру — в неї їх тепер 32. У британського диригента Георга Шолті 31. - Нагороди за найкращий альбом року та найкращий попальбом отримав Гаррі Стайлз. При цьому локомотив цього альбому суперхітова As It Was не отримала жодної статуетки. - Вперше в історії Ґреммі отримала трансгендерна жінка. Нею стала Кім Петрас, яка взяла статуетку за Найкращий дует разом зі Семом Смітом за трек Unholy. - Всі основні нагороди за хіп-хоп отримав Кендрік Ламар. - Всі основні нагороди за рок отримав Оззі Осборн. - Найкращий запис у Lizzo. Найкраща пісня у легенди блюзу Бонні Райт. - У Тейлор Свіфт лише одне Ґреммі — за найкращий кліп. - Основні нагороди за альтернативу взяв інді-рок дует Wet Leg. - У Адель одна статуетка за найкращий соло виступ — Easy On Me. - Усі говорять про виступ Bad Bunny, який б’є рекорди як по стримінгах, так і по заробітках у турі (наприклад, за 2022 він заробив понад $400 млн). Що думаю я. Зміна керівництва Академії звукозапису явно пішла на користь. Оновлення членів журі теж. А ще індустрія повертається до своїх основ, тому знову в топах кантрі й блюз. Ось тут я розписав про все, що передувало цьогорічній Ґреммі, всі скандали та перебудови та куди подівся "секретний комітет". Спеціально для УП life.pravda.com.ua/culture…6/252724 А для LiRoom спробував проаналізувати про ще це все нам каже, і чому Ґреммі це так страшенно скучно (окрім танців Тейлор Свіфт, вона богиня). https://liroom.com.ua/music/grammy-2023-2/ -
Музыкальный гик
Боже як хорошо, чому я не знав про неї раніше. (Бо я не слухаю кантрі, очевидно) https://www.youtube.com/watch?v=odZCQhibzGM -
Музыкальный гик
Це дуже неочікувано. Але ось це пісня року згідно Ґреммі-2023. https://www.youtube.com/watch?v=Skd0XR3twCA -
Музыкальный гик
Перші альбоми 2023. Перше прослуховування Jadu Heart — Derealised Дует пари з Лондона, який грає щось середнє між інді-попом, індітронікою, інді-фолком і всім іншим, що можна почати з приставки інді. Іронічно, що вікіпедія при цьому визначає їх як Дрім Поп. Це приємна, тиха музика, яка прекрасно пасуватиме як фон для розмови, але має потенціал для глибшого занурення. Альбом вийшов не дуже консистентним за саундом, але дуже цікавим з точку зору задумок і ідей. Таку музику можна назвати інтелігентною. Дуже раджу тим, хто любить всілякий британський трип-хоп та гурти на кшталт Elder Island. Собі заніс трек Freedom. 8/10 The Reytons — What's Rock'N'Roll Ще одні британці, які продовжують традицію пост-панк рівайвлу (Artic Monkeys, The Srokes, Spoon, свого роду The White Stripes). The Reytons — це вегетаріанський Arctic Monkeys. Тут є всі ознаки жанру, але при цьому абсолютно нема м'яса — тіла цієї музики, яке б виділяло її з-поміж інших. Таке враження, що вони взяли основні ознаки жанру (британський акцент, речитатив, гучні гітари, струткра пісень), але так і не зрозуміли про що це все. Водночас, будучи абсолютно DIY, гурт стартував з 1 рядку британського чарту. Штош, це хороший варіант для заходу в жанр і подальшого пошуку по-справжньому цікавих гуртів. Але для мене What's Rock'N'Roll зввучить як напівфабрикат. Який однозначно можна слухати, але ідеї тут нема. Ті ж The Amazons в подібному напрямку мені видаються набагато потужнішими. 5/10 Ice Spice — Like..? Юна американська реперка уже розриває критиків і схоже завтра стане хедлайнеркою половини всесвітінх фестів. І насправді не дарма. Релігийна квір з Бронксу не жаліє басів, брутальна аж до вульгарності і загалом в усьому переходить червоні лінії. Я не надто глибоко в темі дриллу, але в цьому однозначно є потенціал. Щоправда, я це слухати не буду. 7/10 Ava Max — Diamonds & Dancefloors Одна з головних представниць албанського вторгнення випустила альбом аж на 14 пісень. Це стерильна поп-музика із натяками на 80-90-і. Критики в захваті і навіть на rateyourmusic дуже пристойний рейтинг як для поп-артистки. Ава продовжує напрямок, який вона ж заклала на пісні Kings & Queens, яка є прямим переспівом If You Were A Woman Бонні Тайлер зразка 1986 року. Власне новий альбом побудований на безпрограшних ходах + світлій ностальгії, яка просочується крізь пижджені мелодії. Наслідування — скажете ви. Паразитування — скажу я. Той самий The Weeknd зміг набагато елегантніше обіграти тренд на 80-і. Загалом, це музика, яка пасуватиме всюди. Вона абсолютно непретензійна, звучить якісно, навіть має цікаві ідеї. Але все одно в голові з'являється образ Девіда Гетти, який створив суперхіт I'm Good (Blue), який є кавером на тошнотворний хіт із 90-х Blue (Da Ba Dee). Цю пісню він записав з Бебе Рексою (ще одна з представниць албанського вторгнення). Так от, цей трек — пережовування затертого хіта без смаку і додаткової цінності. з Саме так і звучить і новий альбом Ави Макс. 4/10 -
Музыкальный гик
Під'їхав річний репорт по споживанню музики від MCR Data / Luminate. Якщо у двох словах: показники, що росли - ростуть, а що падали - падають. Але давайте детальніше. Споживання музики у цифровому вимірі виросло на 25.6% - 5.3 трильйони стрімів на аудіо та відео платформах проти 4.2 трильйони минулого року. А ось фізичні продажі просіли на 3.5% - 79.9 мільйонів копій проти 82.8 у 2021. Диски продовжують втрачати свої позиції (35.9 млн проти 40.6), а вініл росте. Хоча у 2022 буст максимально сповільнився - усього 4.2% або 43.5 мільйонів. Можливо, у 2023 ми побачимо перше падіння продажів платівок за останні кілька років. Ну, і символічно ростуть продажі касет, але цифри там смішні - 440 тисяч (+28%) проти 343 тисяч у 2021. Цього року додалася цікава статистика - який жанр у який спосіб слухають більше. Наприклад, кантрі та рок більше слухають на радіо. А хіп-хоп, поп, r'n'b та латину...через відеоприколяси у ТікТок. А не стримінгі як ви могли подумати. У хіп-хопа та попа вони на другому місці, а у r'n'b та латини - взагалі на третьому. До речі, прослуховування на вінілі фігурує тільки у рока на третій позиції. Альбом Тейлор Свіфт Midnights не став найпродаванішим у 2022 році. Перше місце зайняв Bad Bunny і його Un Verano Sin Ti. Cвіфт опередила Банні по усім показникам продажів (1.8 млн копій проти 70 тисяч альбому, та 680 тисяч проданих синглів проти 148 тисяч), але не на стрімах. Там вона програє капітально - 1.7 млрд проти 4.2 млрд на аудіоплатформах та 63.1 млн проти 383.8 млн на відео. Це і не дивно, бо 1 з 14 стрімів латини припадав саме на нову пісню Банні. Втім, Тейлор є чим пишатися - вона перша у фізичних продажах та у вінілах окремо. А ще реліз Midnights став одним з чотирьох тижнів, коли продажі були на піку. Перші три - це два дропи Record Store Day, а третій - останній тиждень перед Різдвом. Тоді хто ті люди, що скупили усі преси Midnights? Фанати, які не мають програвача. Така правда: за статистикою лише 50% покупців вінілу мають вєртушку. Що ще цікавого. Найпродаванішою піснею стала As It Was Гаррі Стайлза. Аудиторія As It Was на радіо склала більше 3 мільярдів слухачів. Тобто, майже половина населення Землі. Глобально сингл набрав 2.3 мільярди стрімів. Але піснею, яку більше за все стримили у США став джойнт Lil Nas X та Джека Харлоу - Industry Baby, що вийшов ще два роки тому - 877.3 млн стрімів. Покоління зумерів стало найбільшим споживачем музики у 2022. Вони на 19% більше слухали музики щотижня та на 10% більше витрачали на музику щомісяця. Купляли на 31% більше мерчухи, а треки здебільшого знаходили через короткі відео у соцмережах (61%). Які жанри і де частіше для себе знаходили слухачі? Хіп-хоп та рок - через фільми, а кантрі - через передачі на ТБ. Ось пара прикладів. Після прем'єри концерту Елтона Джона на Disney+ його компіляція Diamonds набрала 4.1 млн стрімів. Каталог Labirinth, автора саундтреку до серіалу Ейфорія, після прем'єри другого сезону слухали на 37% більше. А трек Джеррі Раферті Right Down The Line після появи у одному з епізодів підняв його прослуховування на 51.7 млн. Повний репорт читайте ооось тут. -
Музыкальный гик
Naatu Naatu (це те саме, тільки мовою Телугу) виграла Золотий Глобус, обійшовши Леді Гагу та Тейлор Свіфт. І я вважаю, це цілком справедливо. Ця пісня й кліп мають і Оскар виграти. З приємного — найкраща сцена тригодинного RRR знята в Києві. https://www.youtube.com/watch?v=sAzlWScHTc4 -
Музыкальный гик
Українізація, байрактарщина та бум української інді-тусовки: підсумки 2022 Те, що так і не сталося після 2014 нарешті відбулося у 2022. Цей рік — рік народження нової української музики. Індустрія докорінно змінилася, нові гурти отримали поштовх у популярності, а попзірки — відчутно розгубилися. Ми позбулися російської мови та тиску російського ринку, але ще не побудували індустрію, яка б нормально працювала. А також побачили народження цілого жанру — байрактарщини. І ріст впливовості ТікТока. Головний редактор LiRoom Олексій Бондаренко у великій колонці підсумував, як катастрофічний 2022 рік став переломним для української музичної сфери. Це перший матеріал з циклу підсумкових матеріалів про українську культуру. -
Реклама
-
Музыкальный гик
Оскільки наступили тижні Євробачення в Макдональдс, кількість текстів про нього збільшилася втричі. І я знаю, що багато хто з вас відслухав пісні Нацвідбору. Я сьогодні випустив колонку зі своїм прогнозом на Нацвідбір. Але цей прогноз аж ніяк не корелює з, власне, самими піснями як такими. Того пропоную голосувалку. Виберіть пісні, які вам сподобалися як ПІСНІ, а не як номери на Євробачення. -
Музыкальный гик
Вибачте, але це дуже плохо. Серйозно, можна було написати гімн посильніше. Вже не кажучи про усю глибину жорстокої іронії в назві. Да, Катар – прям країна мрії. https://www.youtube.com/watch?v=IwzkfMmNMpM -
Музыкальный гик
#першепрослуховування Death Cab, The Mars Volta, TDCC, BLACKPINK Не пам'ятаю в якому медіа (чи то в NME, чи то в Pitchfork) була рубрика на кшталт "Перше прослуховування": рев'ю на альбоми після першої спроби. З одного боку – дуже лінивий підхід. Фактично, ти одразу розписуєшся в тому, що в альбом не вслухався, сенси вловив як зміг, та й загалом не претендуєш на глибину. З іншого – із популярністю тіктока зараз треба вловлювати увагу вже навіть не за 3 хвилини (радіо пісня), не за 30 секунд, а за 5-10. Що вже тоді казати про "смакування" альбомів у надії таки розкусити їхню сутність. Але хочеться фіксувати прослухане. Тож передусім для себе спробую іноді описувати перші враження від нових альбомів. Може й аудиторії цього каналу буде цікаво. Death Cab For Cutie – Asphalt Meadows Одразу почну з кліше, але нові Death Cab For Cutie звучать так як ти чекаєш від них, якщо чув бодай один альбом раніше. Це радує найбільше. Американці ніби спеціально йдуть наперекір метушливості та зайвим рухам. Голос вокаліста пригортає та нашіптує, що все буде добре, але зі значною дещицею меланхолії і розумінням, що так добре як раніше вже ніколи не буде. Все це поверх фірмового вміння розганятися від тихесенького інді до пост-рокового розмаху. Унікальність цієї музики в тому, що вона прекрасно пасуватиме і як фон, і залишатиметься цікавою для вслуховування. До речі, гурт тут ще й нормально так розважається із можливостями кожного інструменту. Я точно буду переслуховувати і не раз. Певне найбільш неочікуваний трек альбому – Roman Candles, який шукає точку некомфортності у звуці, залишаючись все таким же теплим. А драм-партія нагадує Metric у їхніх найкращих проявах. Мої фаворити – така з 2000-х Pepper (привіт Snow Patrol), та Fragments for The Decade за повільне і обережне розкачування. 8/10 The Mars Volta – The Mars Volta Культовий гурт розродився альбомом вперше за 10 років і хардкорні фани вже встигли назвати його нудним і сірим. Моя ж думка інакша. Мені здається, що американці змогли використати свій досвід, необузданість і шаленість, приручити їх і випустити дуже дорослий та винахідливий альбом. Чого тільки вартує Graveyard Love, на якій гурт так і хоче зірватися, так і доводить до краю кілька разів по ходу пісні, і дуже обережно переходить в легенький джем наприкінці. Без екстриму, але достатньо, щоб відчути пісню. Окремий кайф приносять вставки латиноамериканської музики, ще й іспанською. Загалом же альбом залишає враження фільму з непередбачуваним сюжетом від режисера, який вже має кілька Оскарів. Ти розумієш, що чогось геть нового тут не буде, але насолоджуєшся майстерністю виконання і пошуком нових ідей в обмеженому просторі. 9/10 Two Door Cinema Club – Keep On Smiling Це просто жах. Я не знаю як можна було написати настільки пусту й неемоційну музику, маючи успіхи з першими альбомами та немаленьке світове визнання. Keep On Smiling ще можна було б назвати потішною стилізацією 80-90-х, але після The Weeknd та Гаррі Стайлза робити це настільки несміливо просто стидно. Цю музику можна включати в непретензійній кав'ярні для заповнення простору, але не більше. Можливо вони б більше заробили з цього альбому, якби продали інструменталки на стоках. 3/10 BLACKPINK – BORN PINK Кей-поп то окрема релігія. Я їх слухаю радше як слухач, який звик до британської та американської музики. І через цю призму цей альбом звучить як спроба застрибнути в усі можливі потяги. Причому швидкість цих потягів з кожною новою піснею знижується. Все починається з потужних треп-бенгерів, під які починаєш підтанцьовувати незумисно. Це пісні-конструктори, де хуки грають набагато більшу роль за мелодику. Але на середині альбому гьорлзбенд починає грати на полі одразу всіх попдів сучасності: від Тейлор Свіфт до Олівії Родріго. Виходить переконливо, а The Happiest Girl звучить як ідеальний саундтрек для підліткової драми про дорослішання. Проте недостатньо глибоко, щоб повірити, що це щось більше, ніж спроба задовольнити різну аудиторію.