Нуя, але рік тому. 🔪
(Помітила, як тільки почалась війна, моя тривожність дивовижним чином розсмокталась і я взагалі не чіпаю шкіру аби заспокоїтись. Одно з двух: або я подорослішала психічно і тепер обираю інші шляхи впорання з тривогою та агресією, або просто найгірше вже відбулось і психіка заспокоїлась на цьому).
Сьогодні вперше зіграла:
— у Лісабоні з гуртом
— на електронних барабанах
— у плюс (тобто, я не займалась організацією, не витрачала гроші на це і навіть заробила якусь суму, бо це був донейшн фрі концерт)
Не 100% задоволена, бо переживала за звук (погано чула себе, думаю, на майбутнє можна буде щось придумати із моніторингом). Але ідеального не буде ніколи, я дуже рада, що займаюсь улюбленою справою на новому місці і випадково знаходжу таких людей, які розділяють те, що мені дорого.
Далі — більше. І краще.
🤍
Band: Hate Forest
Country: Ukraine
Album: Scythia
Year: 1999
YouTube | Buy from labelDespite his relative anonymity, Roman Saenko is one of the biggest names in the Ukranian black metal scene. He's been through quite a few projects: Hate Forest, Drudkh, Blood of Kingu, Rattenfänger and others; but there's something awesome in particular about one of his earliest recordings. That's Hate Forest's Scythia demo. Not only does this contain some of the best material by this project alone, but it's some of the best black metal Saenko has composed in his entire career.read more
#HateForest
Кожного разу, коли я думаю, що мені «нема що почитать», згадую, що існує ця #база психоаналітичної літератури 13 мовами з 16 країн світу: www.spp.asso.fr/la-rfp-…de-donne
— Зібрання творів Фрейда
— Понад 100 основних книг з класичного психоаналізу
— 83 психоаналітичні журнали тринадцятьма мовами з 1911 року
Будь ласка.
#psychoanalysis #psyliterature
Les Archives PEP-Web sont la base de données intégrée et entièrement consultable de la littérature psychanalytique la plus complète disponible en ligne. La plateforme est conçue par des psychanalystes pour des psychanalystes.
Програма штучного інтелекту ChatGPT написала текст пісні «у стилі Ніка Кейва». Музикант назвав її лайном.
«ChatGPT може написати промову, есе, проповідь чи некролог, але він не може створити справжню пісню. Можливо, з часом він зможе написати твір, який буде неможливо відрізнити від оригіналу, але це завжди буде копією, різновидом бурлеску».
І в чому він не правий?
Дуже подобається цей мем, точніше, сама картинка.
Одразу уявляю собі, як виступає наживо гурт pušča, щоб Сейра (вокалістка) була у такому ж одязі, зі зв’язаними руками і тканиною на голові.
Останнім часом багато їх слухаю. Сама поява такої музики і такого потенціалу на українській сцені — вже величезний подарунок, бо, хоч Україна і своєрідна колиска блек-металу, та все одно, мало який гурт може настільки зачаровувати (bewitch) публіку.
Треків, на жаль чи на щастя, не багато, але кожен застрягає у (не)свідомості, кожен є частинкою великої історії. Тексти написані французькою мовою (гурт зі Львову, і є вже одна пісня українською, але) не обов’язково розуміти сенс слів. Куди важливіше — дофантазовувати своє, бо дійсно сильні почуття передаються точно не синтетичними мовами.
Чим тоді? Криком. Стогоном. Або, на крайній випадок, мовчанням. У подкасті Галас Сейра казала, що хотіла б просто мовчати на сцені, бо це також своєрідний перфоманс. І є у стані speechless щось невимовно красиве.
#аудіальне🎵
Сьогодні мала дуже чітку, майже явну фантазію про смерть. Я рідко думаю про неї. І не сакралізую. Я мало зіштовхувалась за все своє життя, і з дитинства більше фокусувалась на житті, на відчутті живого: комахах і тваринах, рослинах, людях, емоціях, книгах, в яких підноситься цінність життя. Але смерть не менш важлива.
Я слухала «Songs of Grief and Solitude» Drudkh і фантазувала про те, що буду робити, коли (якщо?) дізнаюсь, що мій батько загинув. Він у Харкові, там відносно спокійно зараз, але під час війни ніде не безпечно. Я думаю, ці думки виникли після новини про вчорашній ракетний обстріл у Дніпрі. Там теж, здавалося, спокійно. Люди у п’ятницю пили чай на кухні, а у суботу ця кухня стала руїнами. Або Вінниця, Кременчук. Ніколи не знаєш, яке місто або будинок буде наступним. Ніколи не знаєш, яка зустріч стане останньою.
Що б я робила? Приїхала б в Україну, в першу чергу, ховати його. Не довірила б це комусь ще. Попросила б у соцмережах фінансової допомоги. Багато б плакала. Батько для мене дуже важливий, я не готова його втратити зараз.
Кожного разу, як він телефонує мені, каже, що любить мене. Що пишається. Що вірить, що я стану музичним журналістом. Що любить дім і не лишить його. Розповідає свої сни — каже, я снюсь йому майже щоночі. Маленька, мені немає п’яти, і ми ходимо на озеро дивитись на цаплю і великий мурашник. Все так і було 20 років тому, і з тих пір я люблю комах, тварин, рослин і природу. Люблю життя. Він навчив любити.