Приключения Че в Канаде. Страница 4

Перше, що здивувало, це те, що склад всіх обраних парламентів викарбуваний в камені, починаючи з 1867 року. Нинішній парламент теж тут буде одразу після складення повноважень.

Щоб потрапити всередину, прийшлося пройти сек'юріті контроль ідентичний аеропортівському, хіба що пляшки з водою не забирали. Далі все було простіше: йдеш по стрілкам, періодично зустрічаєш персонал, який розповідає щось цікаве

Раз на рік в Торонто відкривають свої двері ряд закладів, які зазвичай або закриті для відвідувачів, або мають для них низку обмежень. Цей захід називається Doors Open Toronto. В попередні роки (до ковіду) я встиг побувати на екскурсії муралами Іслінгтона, а також на зачиненій станції метро і депо п'ятої гілки метро. Цього року вирішив сходити до нашого провінційного парламенту (Legislative Assembly або Законодавчі Збори), тим паче у нас ось-ось пройдуть вибори.

Цей курс я брала, щоб мати можливість попрацювати в дитячих денних таборах протягом літніх канікул, бо там без сертифікату про вміння в першу допомогу і CPR - зась! Втім, обидва дні навчання були настільки продуктивними, що я здається готова не тільки до масштабної роботи із дітьми, а і впоратися і з купою інших негараздів.

Із корисного - При хімічних опіках їх треба промити великою кількістю води. - Якщо людина втратила кінцівку - покласти кінцівку в лід, і відправити разом з людиною в неотложку. - Останнє, і я цього дійсно не знала: якщо хтось втратив зуба, то стоматолог може вставити його назад, єдине що в неотложках немає стоматологій і при такому інциденті постраждалого треба відправити саме в стоматологію, а зуб покласти в воду, або - як це не дивно - в кокосове молоко.

Якщо жінка неочікувано почала народжувати, треба просто прийняти дитину, підтримуючи голівку, щоб не пошкодити шию, покласти матері на груди, а от пуповину перерізати не треба.

Далі за програмою - накладення перев'язок. Мене дуже здивували дві речі: перша - якщо в рані осколок - його не можна виймати, а повязку треба накласти таким чином, щоб не зачіпити осколок; друге - написати записку з часом, коли наклали повязку, або одразу на шкірі, щоб в лікарні правильно оцінили стан паціента та вчасно замінили. Я так і не змогла дізнатись, що робити якщо в людини гостра алергічна реакція, а антигістамінного засобу в доступності нема, бо в програмі курсу сказано колоти саме його, хоча він і коштує по двісті доларів за шприц в будь-якій аптеці. А от при передозі опіатами та опіатовмісними препаратами колять налоксон, який в будь-якій аптеці можна взяти безкоштовно.

По-перше, тут як і з сексом - треба спочатку запитати, в даному випадку - чи людині потрібна допомога. І якщо ні - то ні. Якщо не відповідає - то не треба втрачати час: спочатку перевірити, чи людина дихає, прикласти вухо до рота і дивитись на грудну клітку; по-друге попросити конкретну людину подзвонити 911 (не кричати "викличте хто-небудь швидку", а саме показати на конкретну людину і дати їй завдання. Отака персональна відповідальність). Ну а далі - тридцять натисків на грудну клітку, два штучних дихання, а якщо є доступ до отої електричної штуки яка запускає серце (AED або дефібрилятор) - шанси повернути людину, яка не дихає, - вдвічі більші.

Ріоха! 🍷 Сьогодні ще одна казка від Олі. Ось ці та інші альтернативні способи першої допомоги я пройшла на двохденному курсі першої допомоги та серцево-легеневої реанімації (First Aid and CPR), за 145 кровно зароблених канадських доларів.

Сама ж виставка була невеликою, не більше 30 робіт. Але цього було достатньо для відтворення атмосфери жаху війни. Як нам розповіли організатори - багато робіт також виставляються в Сіті Холі, навіть більше, ніж у них. А взагалі було цікаво, як цю війну оцінюють країни Балтії: для них це в першу чергу загроза всій Європі та європейським цвнностям, і їм, як сусідам Росії - ще й фізична небезпека. Тому питання підтримки України не стояло, стояло лише питання як це ефективніше зробити.

Людей було небагато, і на наш подив, окрім нас практично не було українців - лише естонці, латвійці та литовці. З українців був лише голова торонтовської філії Конгресу Українців Канади - Петро Штурин, який виступав з промовою та ще якийсь дідусь. Під час промови Петро закликав поширювати інформацію про війну, збільшувати обізнаність канадців про те, що зараз відбувається в Україні та розповів як можна допомогти українцям, особливо тим, хто зараз шукає тимчасового притулку в Канаді, і що робить в цьому напрямку сам Конгрес.

Минулого року Ольга виставляла дві свої серії робіт на Odesa Photo Days. Цього року фотофестиваль не проводиться в Одесі, проте його організатори проводять різноманітні заходи за кордоном. Так, в Торонто на території Естонського музею в Канаді, що знаходиться в на цокольному поверсі Tartu College вони влаштували виставку документальних фоторобіт, що були зняті в Україні в перші дні російського наступу. Ми прийшли на церемонію відкриття.

Вже дорогою додому ми згадували, коли в дитинстві бачили деякі вистави цирка дю Солей, які показували по УТ1 в непраймовий час. Тоді нам це здавалося чимось неймовірно відмінним від звичного цирку, а оскільки вони в Україну тоді ще не приїжджали - ми думали, що нам на це диво вживу ніколи не подивитися... Виявилося, що мрії збуваються. Теперь вже втретє. А оскільки апетит дещо зріс, мені почало мріятися про відвідання їхньої основної сцени в Лас-Вегасі, де показують найкращі та найновіші програми. Переліт із Торонто туди не є чимось надзвичайним - трохи менше 5 годин. Якось доберемося і туди.

На відміну від вже бачених Corteo та Allegria, ця програма не надто вражала надлюдськими здібностями циркачів. Цього разу вони зробили ставку на акторську гру та декорації. Сюжет ми також не надто добре зчитували, проте атмосферу стімпанка було дуже добре передано.

В доковідні часи у нас була чудова традиція щороку ходити на вистави цирка дю Солей. Два роки на паузі з мінімумом розваг - і ми вже були готові йти хоча б на виставку попугайчиків та екскурсії кладовищами. Тому коли у розпал четвертої хвилі ковіду цирк дю Солей оголосив про свій приїзд до Торонто - ми не вагалися взагалі. Єдине, що хвилювало - це як взяти місця покраще і не продати при цьому нирку. Зрештою, на день святого Валентина на їхному сайті був влаштований величезний розпродаж із знижками, і ми розжилися-таки квитками із датою аж на травень. І як і попереднього разу, цирк виступав під велетенським шатром, цього разу із програмою Kurios, яку вперше було показано ще у 1984 році.

Ну і навздогін... Сьогодні перевірив статус Борисового громадянства і.... виявляється що він його вже отримав. Але оскільки неповнолітнім не треба проходити церемонію, то відповідно і повідомлення електронкою не приходило. Думаю, скоро мають прислати його сертифікат теж, і тоді в нашій родині вже буде два документально підтверджених "канадських гуся". А Оля поки потихеньку готується до екзамену. Думаю, до Нового року маємо і її повністю канадіювати

Нарешті це сталося, і я тепер громадянин Канади зі справжнім паспортом. Процес отримання зайняв аж два місяці, бо із відкриттям кордонів канадці кинулися оновлювати паспорти і кількість заявок збільшилася вчетверо порівняно із доковідними цифрами. Сам процес вимагав іншого канадського громадянина, що знає мене не менше двох років, підписати мою заявку, а також надання ОРИГІНАЛУ сертифікату про громадянство, який надсилався поштою спочатку в паспортний центр, а потім повернувся до мене разом із паспортом. Нарешті з паспортом тепер я можу не тільки виїхати із Канади, а ще і повернутися.

Зрештою я забрала свій пейчек на кількасот баксів, і закрила для себе питання із роботою у фастфуді. Проте не перестала думати про інші альтернативи заробити більше грошей на свої "хотєлкі". Далі буде.