Приключения Че в Канаде. Страница 3

Чотири роки тому я вперше побував на прайді. Це було щось вражаюче і неймовірне. Я мабуть ніколи до того не відчував атмосферу свята так сильно, як тоді. Роком пізніше, ми пішли на прайд разом з Ольгою, і тоді вперше задалися питанням а як потрапити до числа йдучих на марші. Нарешті цього року нам це вдалося. Мій та Ольжин працедавці - багаторічні учасники прайдів, а тому нам лишалося знайти внутрішніх координаторів та заявити про бажання прийняти участь.

Правда, це не найбільше відкриття вечора. Катя Павленко - солістка групи, здалася Ользі дуже знайомою. Легкий гугл щодо її біографії - і з'ясувалося, що вони вчилися на одному потоці в Ніжинському училищі кільтури. Світ тісний!

Ближче до вечора на небагатолюдному фестивалі з'явилося безліч українців: з прапорами, вишиванками і футболками в стилі "русскій корабль іді нахуй" та "все буде NLAW". Причиною був виступ групи Go_A, які гідно презентували Україну на Євробаченні минулого року. І хоч українців і так розривало від їхнього несамовитого драйву, місцеві та всі інші теж зловили цю хвилю та танцювали немов дурні. Особливо мені запам'ятався індійський хлопець, що намагався через Shazam ідентифікувати кожну пісню та радів, коли йому це все ж вдавалося. А ще бачили справжніх українських гопників: коротко стрижених, в спортивних костюмах та характерними рисами. Втім, тут вони теж прийняли людську подобу і стримано раділи виступу.

Після двох років на паузі цього літа нам хотілося побувати усюди, аби не сидіти вдома. Дєточка нашого ентузіазму не поділяв і залишився хіканити вдома із піцею та X-box. А ми посунули до Woodbine Park, де проходив музичний фестиваль Luminato. Минулого разу тут були на фестивалі фуд-траків, цього разу кілька теж приїхало, втім вони не намагалися змагатися за центральну роль.

Канада представлена лише двома містами з 16 приймаючих. Заявку подавали також Монреаль та Едмонтон. Втім, в Квебеці вирішили, що це їм забагато коштуватиме і зняли заявку, а Едмонтон зробив ставку не на грамотно подану та прораховану заявку, а на лобіювання через одного із впливових футбольних діячів. FIFA цього не оцінило, та забанили їхню заявку в процесі розгляду. Втім, Торонто стане одним із приймаючих міст і це стане поштовхом для перебудови стадіону BMO Field, який збільшить свою ємність з 30 000 глядачів до 45 500. Щоправда, з транспортом в тому районі під час матчів може бути той ще напряг. Довгоочікувану лінію метро Ontario Line тільки будуватимуть, а трамваям та автобусам з таким навантаженням явно не впоратися. І мені дуже цікаво що придумають для розрулювання логістики. А чи піду я сам на матчі FIFA2026? Не впевнений. Хіба що з якогось бару повболіваю, якщо раптом Канада або Україна гратимуть.

Я оце тільки зараз дізнався, що Канада вперше прийматиме чемпіонат світу з футболу. Він пройде у 2026 році і вперше в його історії його приймтимуть одразу три країни. Втім, якщо для Канади це вперше, то для США це вже вдруге, а Мексика - втретє, більше ніж будь-хто

Дехто з вас напевно чув про "війну віскі" Канади з Данією, коли на крихітному острівці, на який претендували обідві країни, збройні сили по черзі ставили свій прапор та залишали пляшку міцного алкоголю (датці - шнапс, канадці - віскі). Ця суперечка тривала 49 років, поки позавчора обидві країни не домовилися поділити острівець приблизно навпіл (по скеляному хребту в центрі). Тепер у Канади з'явився сухопутний кордон з Євросоюзом, а красива історія тепер перетворилася на легенду.

Людська праця в Канаді доволі дорога, тому тут багато чого автоматизують, спрощують, або взагалі позбуваються, щоб мінімізувати кількість людського втручання. Це не добре, і не погано, як на мене, просто констатація факту, що мій попередній досвід в канадських умовах стає нерелевантним, і доводиться освоювати старі навички наново - наприклад, голосування.

Урна нагадувала багатофункціональні пристрої в офісах. В щілину треба було вставити конверт (у нас цим займався спеціальний дядько), а далі апарат витягував із конверта бюлетень, сканував його і одразу рахував голоси. Буквально за кілька хвилин після закриття дільниць в новинах повідомили, що нинішня партія зберегла більшість, і тому прем'єр у нас залишиться тим же. Лідери двох великих партій, що програли, одразу заявили про складення своїх повноважень як лідерів, що призведе до внутріпартійних виборів у них. Як на мене, це має великий сенс. А автоматизація процесу виборів викликала у мене неабияке захоплення, в порівнянні з процесом на батьківщині - це було небо і земля.

Наступні фотки не мої, бо всередині не дозволяли фотографувати. Процес же був наступний: в кімнаті було 5 людей виборчої комісії. На вході хлопець перевірив мій ID та картку виборця, щоб імена співпадали, та відправив до одного із столів, де сиділи виборчі клерки. Там просканували код на моїй картці виборця (ніяких паперових списків виборців!), та видали чорний конверт складної форми з бюлетенем всередині та показали на один із столів, де можна було його заповнити. Ніяких кабінок! Для голосування передбачено просто невеликий екран з картону, щоб закрити бюлетень з усіх боків. На бюлетені треба було поставити хрестик маркером у кружальці навпроти одного з кандидатів. Варіант "проти всіх" не надрукований, хоча і його якось можна активувати, але я не цікавився спеціально. Далі бюлетень треба знову покласти в конверт та пройти до урни.

За пару тижнів до дня виборів мені поштою надійшла картка виборця. Це своєрідне запрошення на голосування, де вказана адреса виборчої дільниці. Але цю картку треба брати з собою на голосування. В принципі, можна і без неї, але так всі процедури займають довше. Наша дільниця зайняла один із залів ком'юніті центра, що через дорогу від нашого дому. Зручно!

Друге - це засилля передвиборчої агітації кандидатів. В Канаді на всіх рівнях влади - мажоритарна система, де люли голосують за конкретних людей, і уряд формує та партія чи блок, які наберуть більшість місць в парламенті. В нашому напівкитайському районі два основних кандидата - китайського походження. Нинішнього депутата ми кілька разів бачили як просто на вулиці, так і на різноманітних заходах, які він влаштовував для жителів свого округу. Окрім того, він особисто ходив від дверей до дверей і спілкувався з виборцями, щоб почути їх та пообіцяти свою підтримку. Наскільки мені відомо, тут це найбільш дієвий метод заробити голоси в свою підтримку.

Вибори до Законодавчих Зборів Онтаріо відбулися минулого четверга - тут взагалі не прийнято голосувати на вихідних. І про те, що вони наближаються - стало зрозуміло за двома ознаками: перша - жовті хрестики на інформаційних плакатах Elections Ontario - місцевого аналогу ЦВК. Хрестик - це єдиний знак, яким тут можна проголосувати, щоб голос був врахований, і саме його використовують в якості логотипа Elections Ontario

Борис не переставав питати чому тут так дорого-багато (різнé дерево, мармур, позолота) і хто за це платить. Коли дізнався, що все це за гроші платників податків - взагалі перестав розуміти навіщо так гаяти гроші. Довелося це пояснювати історичною традицією, і необхідністю якось підкреслити високий статус законотворців. Втім, це не надто його переконало. Наш син дуже любить заробляти гроші, не дуже любить їх витрачати і взагалі не підтримує витрачання грошей на щось, що не приносить вигоди особисто йому. Здається, наша дєточка набагато більше готовий вливатися в громадянське суспільство, що змушує політиків до відповідальності, ніж деякі дорослі. А щодо дорослих, то вже за кілька днів на мене чекатимуть мої перші канадські вибори. Я неймовірно схвильований, бо досі мені моє громадянство ще ніяк не довелося відчути на предмет наслідків. Я про це обов'язково напишу, stay tuned.

Оцей скіпетр являє собою символ монархії і має знаходитись в сесійній залі протягом засідань. Жодне засідання без нього вважається нелегітимним. Кожного дня відбувається церемонія внесення скіпетра і відповідальним за це і є Збройний Сержант (Sergeant-in-Arms), який також керує всією охоронною службою парламента, а це десь 80 душ. До речі, зараз вперше за всю історію Збройним Сержантом стала жінка

А це сама сесійна зала. Посередині знаходяться спікер, клерк та інші, по сторонам - депутати. Балкони призначені для відвідувачів, туди може прийти будь-хто, зареєструвавшись при вході (тому треба мати при собі ID) і спостерігати за ходом обговорень і голосування. До речі, голосування проходить руками, а Клерк та його помічники займаються їх підрахунком. На моє питання про якусь автоматичну систему на мене глянули з подивом, наче я поставив під сумнів всю британську парламентську традицію. Втім, я налаштований якось прийти і подивитися на законодавство вживу.

Із цікавого: на першому поверсі є міні-версія сесійної зали, де проходять зайняття з дітьми. В п'ятому класі вони проходять політичну систему Онтаріо і часто це заняття проходить саме тут, де вони можуть дізнатися більше про ключові ролі в парламенті, і навіщо потрібен Спікер, Клерк і Збройний Сержант, а також попрактикувати дебати. Окрім того, тут детально розповідають як відбувається прийняття законів у три читання і що відбувається на кожному етапі.

По залах також висять портрети всіх прем'єрів, починаючи з першого - Джона Макдональда і закінчуючи Кетлін Вінн, яка склала повноваження в 2018 році. Вільне місце справа від неї буде зайняте нинішнім прем'єром, але спочатку він має перестати бути прем'єром.