эго из лего. Страница 3

« — Лакан був ліваком? — Він ненавидів ліваків. Казав, що вони шукають тільки більш тиранічного господаря, який покарає їхніх сусідів. Лакан казав, що соціум — це пастка, а його робота направлена на пошук реалізації бажання конкретної людини. Можна сказати, що він зрештою прокладав шлях для суб'єкта, щоб рухатися крізь структури влади, а вони його не помічали, бо він є для них "пусте місце". Суб'єкт, який правильно трактує свої бажання, пройде всюди і отримає все».

Згадую весь день Фрейда, а сьогодні ж у Лакана день народження. В принципі, справедливо.

Sic.

👄

База чи крінж?

Linda Evangelista & Kyle MacLachlan, 1993 by Steven Meisel.

П'ятниця по джазу пішла. Половина успіху цього альбому, ііссеессінноо, в назві. Тут і сперечатися нічого. Але і музло непогане. Такий собі Допсмокер від світу джазу. Цілий альбом (56 вилин) одним треком. Джаз гіпнотичний, темп майже не міняється (ставлю 10 з 10 контрабасисту, який грає майже однакову тему всі 56 хвилин). Цей альбом схожий одночасно і на BBNG, і на BNNT, але це щось більш олдове. Якщо б батьки віддали мене в дитинстві в музичну школу, а не на баскетбол, то я, мабуть, грав саме таку музику. А може і ні. Послухати цей акустичний транс на фоні перед сном - саме те шо треба для виснаженого організму. Лучі сексу полетіли🧊❤️ youtube || bandcamp Мовить Керюхін

https://youtu.be/NTSukEA5LbE #аудіальне🎵

Курт Кобейн спить під час фотосесії біля басейну для обкладинки альбому «Nevermind». Вчора було 29 років з дня смерті музиканта.

Хм, я зазвичай сідаю лабать саме в такому стані, а не навпаки. І стає легше.

Vivere memento (лат.) — пам'ятай, що живеш. У 1893 році український поет Іван Франко (доктор філософії, що важливо) перефразував відомий латинський вислів memento mori («пам’ятай, що помреш»). Вірш Франка «Vivere momento» («пам’ятай, що живеш») увійшов до збірки «З вершин і низин», 1893 року. Жити, на думку Франка — боротись: «Лиш боротись значить жить… Vivere memento!» #лінгвістичне👄

Весно, що за чудо ти Твориш в мойій груди! Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів мов Лазар я В горя домовині — Що ж се за нова зоря Міні блисла нині? Дивний голос мя кудись Кличе — тут то, ген то: «Встань, прокинь ся, пробудись Vivere memento!» (c) Іван Франко. З циклу «З вершин і низин». 1893 #лінгвістичне👄

Зроз.

This is where I post from.

Me n life.

Це, мабуть, найкраще, що бачив цей канал і вся musical + psyphilosophy телеграм спільнота.

В смерті мене найбільше всього хвилює те, що я не знаю, в чиї руки попадуть мої паролі (або як взагалі ці паролі передати?), і що робити з соціальними мережами? Я не хочу, щоб мої сторінки були доступними, коли я помру, є два ідеальних варіанти: 1. Довірена особа, якій я дам усі паролі (наприклад, якщо смерть буде очевидною від якогось раку, наприклад, або іншої хвороби), зайде і видалить їх власноруч, паралельно напише про мою смерть найбільш зацікавленим людям. 2. Сторінки видаляться самі собою. От я не знаю, як це працює, можу сказати тільки за Телеграм, де сторінка видаляється, якщо користувач не заходив 6+ місяців. Як бути із Фейсбуком? Інстаграмом? Цим тг каналом? Іншими гугл паролями? Я б хотіла залишити після себе мінімум слідів або згадок, чомусь подумала про це сьогодні. Просто якщо я плануватиму смерть — я дійсно буду видалятися звідусіль. Але якщо я помру просто рандомно, несподівано?

Дали несподівано тиждень відпустки на роботі (просто так), перший день — пішла в парк, якому раніше займалась йогою. Взимку було холодно, але зараз саме час повертатись. 🫦