Таки ж сходив на цей фестиваль «Своїми словами».
Встиг побачити більшість короткометражок конкурсної програми і шо вам сказати. Навіть студентські роботи зняті якщо не на рівні мангеттенських, то на шляху до них.
Переможцем стали "Черевички неношені" – алюзія на найвідомішу розповідь з 6 слів, які обійшли навіть стрічки з підтримкою Держкіно і купою проф. акторів.
Мій особистий фаворит "Край розваленого трампліну" важко не похвалити за візуал та музику. Попри очевидне спадкування Уеса Андерсона, робота має свій почерк і душу.
Також запам’яталась стрічка дружини Антоніо Лукіча, Маргарити. Зухвала "Мажорка" доводить, що чоловік і дружина – одна сатанина. Феміністична інтерпретація історії про принцесу і жебрачку з типовим "лукічним" гумором і "кліповим" монтажем.
Хедлайнером вечора стали "Сумні портрети" – трагікомедія, яка дарує калейдоскоп емоцій. Майже всі ролі тут зіркові, окремий привіт Сашку Іванову, з яким я вчився в одній театральній школі.
Один абзац не вліз, допишу в коменті.
Завтра пройде перший АНТИфестиваль авторського короткого метру "Своїми Словами"
У київському Будинку кіно з 10:00. Вся інфа тут.
В програму входять:
- позаконкурсні доки про війну;
- лекції-подкасти «Нахіба нам кіно?»;
- 11 конкурсних короткометражок, переможця оберуть глядачі;
- фотовиставка, барахолка і афтепаті.
Планую завтра заскочити.
Запрошую всіх столичних кубриків і кубричинь на свою першу з 24 лютого виставу.
Це трагікомедія на даху про те, як важливо цінувати, що ми маємо і відпускати те, чого вже нема.
Тому хто хоче побачити, як ваш адмін гарцює під кайфом в балетній пачці – велкам.
Квитки – осьо.
(афішу зробив за 4 хв, тому не цей)
Реклами у мене немає, але дружні поради – залюбки.
Тому зацініть новий канал про кіно: "Довженка на вас немає".
Впевнений, вже за рік в ТГ, ТТ та Ютубі з'явиться купа годних українських кіно-каналів, а через 5 років ми взагалі не впізнаємо індустрію.
Все буде (кіно) Україна.