Таки ж сходив на цей фестиваль «Своїми словами».
Встиг побачити більшість короткометражок конкурсної програми і шо вам сказати. Навіть студентські роботи зняті якщо не на рівні мангеттенських, то на шляху до них.
Переможцем стали "Черевички неношені" – алюзія на найвідомішу розповідь з 6 слів, які обійшли навіть стрічки з підтримкою Держкіно і купою проф. акторів.
Мій особистий фаворит "Край розваленого трампліну" важко не похвалити за візуал та музику. Попри очевидне спадкування Уеса Андерсона, робота має свій почерк і душу.
Також запам’яталась стрічка дружини Антоніо Лукіча, Маргарити. Зухвала "Мажорка" доводить, що чоловік і дружина – одна сатанина. Феміністична інтерпретація історії про принцесу і жебрачку з типовим "лукічним" гумором і "кліповим" монтажем.
Хедлайнером вечора стали "Сумні портрети" – трагікомедія, яка дарує калейдоскоп емоцій. Майже всі ролі тут зіркові, окремий привіт Сашку Іванову, з яким я вчився в одній театральній школі.
Один абзац не вліз, допишу в коменті.
