рахую скільки звільнень я вже бачила. Скільки фахівців, які точно знали для чого митниця звільнено та втрачено назавжди. Навіть ти, що в 11 році в Брюселі виграли конкурс концептів для служби. Головне, о верхівка знаходиться не на митниці. Це КМУ, деякі з ВРУ. А їх не чипають чогось
Ще в мені проснулася еврейська мати тому що я весь час думаю, що в УКУ мабуть гарні хлопці. Я у свої 16 років не те що жгла, я віджигала по-чорному. Мало того, що потайки палила, а хлопцями крутила як могла. Дивлюся на підлітків. Їх сміливо можна віддавати у монастир.
я довго вдивлялася в цю світлину. І Перед очима пронеслися сто тищ жінок, які роблять з собою таке. Ось буквально вчора у ТікТоці бачила трьох. Одна про тревел, інша про солодку випічку і третя про навчання. Але вони для мене злилися у єдиний образ. А це Лобода, до речі. Або ні.
Какую редкостную хуиту нашёл я у Сергея Сидорова.
Поразительно, конечно, какая заумь может производиться в оправдание простых в сущности вещей.
Но если везде новояз, то почему тут ему не быть? Все логично. Не "выставка, оправдывающая международных террористов с кувалдами", а трансцендентальная транцендентальность, транцендентально осмысливающая трансцендентальную псевдореальность.
колись я 7 років жила зі свекрухою. На сьомому році я була повністю травмована - могла говорити лише про неї і думати як мені погано і як я на неї ображена. Мамин син, з яким я одружилася, отямився. Все налагодилось - крім наших відносин. Я поговорила з нею лише раз по скайпу перед її смертю, бо наступні 7 років ми не спілкувалися. Зараз я сама собі нагадую дівчину, яка весь час думала про свекруху.
Ще я зараз вчуся у Лабі. Ні, курс не купляла, він заархивований, але в мене є доступ. Курс чудовий. Я зрозуміла одне: треба брати великий курс кожен рік. Це той самий челендж, який грає роль буйка - тримає тебе в океані. Я вчусь дивно. Коли світло відключають, я беру ліхтар, записник та телефон. З телефона дивлюся лекцію та роблю нотатки. Потім читаю все, що стосується теми - рекомендована література є. Проходжу тести. Вчора захопилася вивченням теми, яку знала поверхнево - JTBD. Я нарила безліч лінків, навіть цілу лекцію у бібліотеці Прожектору ( дітки оплатили). Думаю, що треба піти в зал та змінити обставини. Я, доріжка і курс.
Знайшла щось чудове, зовсім не про війну - а про життя. Мабуть, я добилася б у житті більшого, але я - серіальний маньяк. Якщо весь той час конвертувати у вивчення англійської! Колись я зрозуміла, що великий кінематограф фсьо - здувся. Тому здала залік спочатку по BBC, потім по серіалах Австралії та Канади, ну США вони якось не всі заходили, далі Норвегія, Данія. А потім, коли у 19 році обрали Зе, я зовсім здалася та погрузилася у дорами. Спочатку тобі здається, що ти у якомусь особливому світі. Вони не так живуть, не то вживають, не так спілкуються. А потім ти відчуваєш у чому саме чарівність цього світу. Зараз дивлюся про життя людей, що виросли в маленькому містечку у моря. Про рибні ринки, стосунки, що тривають усе життя, тоску по мріям, що не збулися, про любов та дружбу, про сильних та слабких, про обставини, які роблять з людини жертву. Дуже вразило, що пірнають за молюсками бабусі. Це дійсно справжнє, точно буде в улюблених.
Русская редакторка пишет мне, что я не человек, потому что травлю русских на своих, страницах. Мне даже ой все нет сил говорить. Вся эта музыка происходит в комментах под постом Лилии Ким, которая вчера доказала, что рано или поздно любой хороший русский ломается.
Отвечая на вопрос о Пригожине, Стрелков сказал, что «человека с бэкграундом уголовника и прислуги нельзя допускать в публичное пространство страны».
Тут возникает интересная развилка. С одной стороны, присутствие в поле такого ненормального «патриота» как Пригожин способствует раскрутке «нормальных» представителей этого лагеря, вроде Стрелкова. На фоне первого второй смотрится гораздо более солидно. По сути, он перестает быть маргиналом. Часть колеблющихся - которые в другой ситуации не рискнули бы поддержать человека, начавшего в своё время войну на Донбассе, - с учётом неожиданно образовавшейся его респектабельности могут теперь это сделать. Таким образом получается, что Пригожин несколько расширяет «патриотическую» поляну, увеличивая общее число её потенциальных сторонников.
С другой стороны, чрезмерная активность Пригожина способна породить общую реакцию отторжения в отношении любого представителя «патриотического» лагеря по принципу «да они все там такие придурки». Как говорится, «когда на сцене кривляются двенадцать клоунов, а вы выйдете туда и начнёте декламировать Шекспира, публика, скорее всего, увидит в вас лишь тринадцатого клоуна». Риск подобного исхода возрастёт, если Пригожин будет и дальше активничать так же, как сейчас, и Стрелков на его фоне окончательно потеряется.
Чтобы сработала первая модель реакции, а не вторая, Стрелков должен присутствовать в поле столь же интенсивно, сколь и Пригожин. Обеспечить это на практике, однако, будет очень непросто: Пригожин всё-таки занимается делом, а Стрелков - лишь в соцсетях теоретизирует.
Тем не менее, Кремль сохраняет возможность оперативного (но не стратегического) влияния на ситуацию. Достаточно дать команду подконтрольным ему игрокам начать критиковать Стрелкова, игнорируя Пригожина, и первый на какое-то время вырвется вперёд.
На руку Стрелкову сработает и прямой конфликт с Пригожиным - особенно если последний начнёт гнать на него ответную волну. Это поставит их на одну доску, на которой блогер-чекист будет выглядеть для колеблющихся более предпочтительным, чем повар-уголовник.
В общем, ситуация на этом конце политического спектра очень динамичная и достойна внимательного наблюдения.