Знайшла щось чудове, зовсім не про війну - а про життя. Мабуть, я добилася б у житті більшого, але я - серіальний маньяк. Якщо весь той час конвертувати у вивчення англійської! Колись я зрозуміла, що великий кінематограф фсьо - здувся. Тому здала залік спочатку по BBC, потім по серіалах Австралії та Канади, ну США вони якось не всі заходили, далі Норвегія, Данія. А потім, коли у 19 році обрали Зе, я зовсім здалася та погрузилася у дорами. Спочатку тобі здається, що ти у якомусь особливому світі. Вони не так живуть, не то вживають, не так спілкуються. А потім ти відчуваєш у чому саме чарівність цього світу. Зараз дивлюся про життя людей, що виросли в маленькому містечку у моря. Про рибні ринки, стосунки, що тривають усе життя, тоску по мріям, що не збулися, про любов та дружбу, про сильних та слабких, про обставини, які роблять з людини жертву. Дуже вразило, що пірнають за молюсками бабусі. Це дійсно справжнє, точно буде в улюблених.