Думала про попередній пост. В крові типу " не слухатись" по постійно шось заперечують. Нас женуть, а ми включаємо впн, нас не хочуть, а ми спиздимо та ще порекламуємо тих, хто допоможе це робить з комфортом. Чи в мене так підгорає від того, що колись поважала тих людей, чи чорт його знає
Вчора був тотал розпродаж на алі. Жебрак в мені проснувсь і гаряче зашепотів: "травень, травень, травень". А що ж буде? Данусі 25,Нікусі 17,та й В аж цілих 51. Тому я побігла обирати подарунки. Трхи залізла в кредитку, але дуже зекономила. А куди ми відправляємо зекономлене? Я на бенз. Батько з чату ліцею постійно їздить на Бахмут. Кожні два тижні. Ми батьківським чатом скидаємось. Бенз-горішки-смаколіки.
тут має бути декілька слів про те, що ми втрачаємо. Але я не мжу осягнути цього. Кращих на передку. Кращих у IT. Дітей та матерів, які не приїдуть звідти. Багато сімей, що перестануть бути сім'ями.
Ніка не виграла. Тільки раз я бачила, як вона злиться з такого приводу. Вона тоді займалася художньою гимнастикою. Тренувалася тижнями . Трете місто, а вона сдавалося, лусне від злості. І потім усе. Ніяких амбіцій.
вчора була на зідзвоні з психологом. Загальном таком. Це якісь інший рівень підтримки. Коли люди відкриваються і ти чуєш від них те, що в тебе в голові. Крутиться який день. А ти не один. Було неймовірно класно, хоча я спізднилася,зайшла на останніх 15 хвилин " перконатися, що це мені не треба". Люди завжди треба.
Ніка, чого ти не прибираєш за собов? - Мовчки показує мені фото ванної де лежать мої шмотки як сіроти неприбрані. О це виростила. То мовний патруль. То беруть і оспитують.