Топ-новости дня из Украины и мира. Эксклюзивные тексты сайта Gazeta.ua, тщательно отобранные редакцией. Подпишитесь на канал и читайте только самое важное!
Фахового обговорення земельної реформи немає. Маленькі росточки здорового глузду потонули у лементі емоційних закликів і образ. Юлія Тимошенко воскресла із забуття і стрімко повертає від Зеленського свій «заблукавший» електорат. Думаю, її легендарний спіч про те, що після продажу землі зникнуть продукти, зараз обговорюють на всіх лавочках країни.
Влада не знає, що робити і тупо слідує за обставинами. Спочатку депутат "Слуги народу" Микола Сольський подає законопроект, у якому в одні руки можна продати не більше 200 тис. га. А потім генералісимус заявляє, що не допустить цього і зменшує наділи у 20 разів. Ви ж закон подавали, ви ж із чогось виходили, коли пропонували початкову цифру 200 тис. га! Так скажіть, як можна було помилитися в розрахунках у 20 разів? І який, все-таки розмір обґрунтований: той, що ви подали зразу, чи той, що Зеленський пообіцяв на камери?
Немає чіткого бачення, для кого цей закон. Для людей, які хочуть продавати паї дорожче, чи для бізнесу, який хоче скупити дешевше? В результаті, незадоволені і ті й інші. Закон про ринок землі мав стати для Зеленського таким же діамантом у короні, як безвіз для Порошенка. Ніхто не зміг, а я прийшов і зробив! Але ніт. Закон про ринок землі не просто не став досягненням Зеленського, а перетворюється на його найбільший провал
⬝ як оцінюєте зміни, що пропонує президент; ⬝ інститут префектів вже зараз називають «смотрящіми» президента. Чи дійсно вони будуть такими; ⬝ які є ризики у документі, що пов'язані з питанням про особливий статус Донбасу; ⬝ які позитиви бачите у президентському законопроєкті.
Міністр енергетики України Олексій Оржель визнав, що газопровід «Північний потік-2» – навіть якщо не будуть задіяні повноцінні американські санкції проти його будівництва – не почне діяти раніше осені 2020 року. Але і це насправді – дуже оптимістичний прогноз.
Звичайно, можна собі уявити урочистий захід із запуску «Північного потоку-2» наприкінці наступного року. Можна навіть уявити, що для участі у цьому заході захоче приїхати сам Путін. Але перерізати стрічку – це одне. А доставити споживачеві газ – зовсім інше.
Російський президент все розуміє дуже добре. Вже на чому-чому, а на газі він точно знається. Спеціальна операція по «анексії» Газпрому була для Путіна не менш знаковою, ніж анексія Криму. Путін і поспішає. Тому і проводить переговори із Зеленським по газу прямо на полях «нормандського саміту». Тому і обіцяє знижку на газ прямо з екрану телевізора.
⬝ які головні досягнення Помісної церкви України на цей рік; ⬝ які складності ще треба подолати; ⬝ чи зменшується вплив Російської церкви в Україні; ⬝ що треба робити, щоб процес переходу громад пожвавився; ⬝ як далі буде відбуватись визнання Помісної церкви України.
✍️Зеленський подав у Раду невідкладні зміни до Конституції Документом пропонуються зміни щодо децентралізації державної влади, вдосконалення територіальної організації влади та посилення конституційно-правового статусу місцевого самоврядування
Цікаво, чи розуміє Зеленський, що Аваков його майстерно грає? Сам прихід президента на швидкуруч скликану прес-конференцію до МВС (а не навпаки) та виступ останнім – демонстрація його ролі у чужій грі та яскравий натяк на справжній «табель про ранги» у нинішній владі.
Мені зрозуміла гра вічного міністра МВС: він хоче переконати (чи вже переконав) главу держави, що ЗСУ-добровольці-волонтери – суцільні порохоботи та найбільша загроза для ЗЕ-режиму, а МВС – єдина його надійна опора. ГПУ НАБУ, СБУ не рахуються, бо в них бійців як кіт наплакав. Вони наче скальпель без операційної. Жодні прокурорські ніколи навіть не мріяли про захоплення влади – інша справа військові.
Україна — не Франція. Порошенко не де Голль. Хомчак — не Салан. І Забродський — не генерал-десантник Массю. Тому навіть під час війни саме міністр МВС залишається в країні «не першим, але й не другим». Тому будь-який далекоглядний молодий чоловік волітиме служити в КОРД, а не в ООС. І тому на Третю українську республіку нам ще чекати й чекати
⬝ які саме можуть бути зміни до Мінських угод; ⬝ чим небезпечний той варіант, що зараз прописаний у Мінський угодах і на якому наполягає Москва; ⬝ що робити, якщо росіяни відмовляться змінювати текст домовленостей; ⬝ якщо повторна зустріч через чотири місяці відбудеться, то що на неї впливатиме.
Наближається Різдво Христове. Не скажу, що в багатьох, але все ж у деяких українців виникає питання: коли його святкувати? Адже держава дала нам два вихідних для цього свята – 25 грудня й 7 січня. І треба якось вибирати. Бо ж не родився Ісус Христос двічі. Але над такою, м'яко кажучи, дивною ситуацією в нас не особливо замислюються. Зрештою, в сфері релігійній працює не стільки раціональність, скільки віра, яка часто спирається на традицію.
Зараз світ живе за григоріанським календарем, який став офіційно визнаним стандартом у більшості країн світу. Стосується це й України. Однак переважно наші люди святкують релігійні свята за «старим» календарем – юліанським
⬝ які найважливіші домовленості, ідеї були озвучені під час зустрічі у Парижі; ⬝ у чому полягають головні протиріччя у позиції української та російської делегацій; ⬝ як оцінюєте участь Зеленського у саміті; ⬝ як далі буде діяти РФ, коли їй не вдалось схилити українського президента до повної капітуляції; ⬝ як на позицію Зеленського вплинули акції протесту в Україні.
Українці люблять Майдан. На майданах ми на мить забуваємо про свою екзистенційну самотність, відкладаємо в бік проблеми, яким не можемо дати раду, морально вивищуємось і отримуємо відчуття причетності до чогось величного, що наче крила підіймає нас над смогом одноманітних буднів.
Саме за це люди люблять будь-яку революцію: вона зваблює простими відповідями на складні питання, вона створює справжні та уявні соціальні ліфти і може бодай на мить перетворити невдаху на героя. Вона дає ілюзію самореалізації, потрібності та важливості. Саме тому так складно було розчистити центр Києва навесні 2014-го, коли Майдан втратив будь-який сенс. Бо люди не квапились повертатись у важкі будні, до своїх проблем, до своїх невдач, до своєї самоти. Повертатись до всієї складності життя, до відповідальності за власну долю і долю своїх ближніх
На жаль, жоден з наших майданів не став справжньою революцією. Бо всі вони були конкретно проти (проти Фокіна, Кучми, Януковича) і дуже абстрактно за (за свободу, за Європу, за гідність)