Топ-новости дня из Украины и мира. Эксклюзивные тексты сайта Gazeta.ua, тщательно отобранные редакцией. Подпишитесь на канал и читайте только самое важное!
Важливо, що люди починають розуміти — ми — окрема держава, а не колонія сусідньої імперії. Починаємо повертатися до свого. У магазинах більшість продавців уже говорять українською. І це не може не тішити
Не минуло й 12 місяців, а Україна нарешті підійшла впритул до нової програми МВФ. Не минуло й півроку, як Україна виконала останню умову і прийняла багатостраждальний «антиколомойський закон». Але, як відомо, є у революції початок, немає в революції кінця. Те саме і з історією навколо «антиколомойського закону» і Приватбанку. Це ще не кінець.
Чому «антиколомойський закон» таки прийняли, незважаючи на явне небажання влади це робити? Просто тому, що немає альтернативи. Як би ви не любили Коломойського, але дефолт занадто болючий для економіки і для рейтингу
⬝ яке майбутнє солідарної пенсійної системи в Україні; ⬝ чи потрібно запроваджувати накопичувальну пенсію; ⬝ за рахунок чого можна збільшити виплати теперішнім пенсіонерам; ⬝ раніше говорили про ліквідацію Пенсійного фонду. Це допоможе.
Мабуть уже кожен чув фразу головного санлікаря Віктора Ляшка про те, що заборона прогулянок у парках була «свідомим залякуванням людей». Уже можна прочитати купу негативних відгуків. Переважно вони стосуються моральності питання навіювання страхів населенню. На захист Ляшка можу сказати лише те, що свідоме залякування, як один з механізмів переконання, відіграє важливу роль у формуванні внутрішніх заборон для людини. Бо не можна змінювати поведінки людини виключно прийняттям обмежень, треба щоб люди вірили в їх дієвість. Особливо, коли щось треба робити швидко. І це швидко - в інтересах самого ж суспільства.
Не буду влазити в питання моральності цього рішення. Та і хто сказав, що влада має завжди діяти морально? Виглядати як моральний авторитет - так. Але діяти влада має в інтересах суспільства, а не в інтересах моралі
Блог заступника директора Інституту дослідження екстремізму Богдана Петренка
Україна має союзників і симпатиків, і це полегшує протистояння з сусіднім Мордором. Але це накладає також додаткові обов'язки: ми не сміємо розчаровувати тих, хто в нас вірить і хто нас підтримує. Американці мають чудову приказку: «Бог допомагає тим, хто допомагає сам собі». Є й інша мудрість, яка каже, що не можна виграти, не купивши лотерейного квитка.
Чекати залишилося недовго. Принаймні в історичній перспективі.
Самоочевидне, що протиборство Росії з Україною ведеться у двох сферах: фізичній та інформаційній. У першій летять кулі на передовій та вибухають міни в тилу, перекривають воду та вкотре обіцяють відрізати газ. Навіть судові позови також проходять у цій сфері, бо на кону – цілком реальні гроші. У другій боротьба ведеться не так криваво, але не менш напружено, адже приз у ній – «правильна» інтерпретація подій з фізичної сфери. І перемога тут важить не менше, бо, скажімо, деморалізований байками про «громадянську війну» солдат є так само небоєздатним, як і вчасно не нагодований солдат без боєприпасів.
Хибно було б вважати, що протистояння тут ведеться безсистемно і що наративи про «вільний вибір кримчан на референдумі» та «бандерівців – нацистських поплічників у Києві» хаотично кружляють в інформаційному просторі Україні. Це не так. Ба, навіть більше – можна чітко виокремити вісім рівнів, на яких змагаються російські та українські дискурси. Вірніше, стикаються потужні пропагандистські наступи Росії та слабкі фактологічні контратаки України
Кремль прагне форсовано реалізувати свій план знищення української держави через «відновлення її територіальної цілісності». Орді не потрібно ОРДЛО. Їй потрібна вся Україна, щоб знову стала Малоросією. При живому Путіні, при його необмеженому ресурсі озброєних до зубів зелених чоловічків і соціальних покидьків, яких мобілізували з усіх смітників глибинної Росії, «повернення» Донбасу - контрольний постріл в голову України. Припинення вогню так і не досягнуте, і десятки перемир'їв Москва зірвала саме тому, що постійна загибель людей на лінії розмежування необхідна російській владі як засіб психологічного тиску на Україну з метою змусити її «возз'єднатися» з ОРДЛО
⬝ у чому слабкість ворога; ⬝ яка ситуація із українськими ЗМІ на прифронтових територіях; ⬝ чи всього вистачає зараз військовим; ⬝ як ставитеся до закону про зміну військових звань за стандартами НАТО; ⬝ як адаптуватися до життя поза межами фронту.
«Карантин буде продовжений. Далі будемо дивитися, як буде рухатися пандемія у світі і як буде відбуватися коливання кривої захворюваності в Україні», - сказав Шмигаль
В цілому у таких ситуаціях, як пандемія, місцева влада мала би підтримати заходи уряду й орієнтуватись на календар виходу з карантину, який представила центральна влада. Але в нашій ситуації вилізло багато факторів, чому це накрилось. Це і низка суперечливих чи помилкових рішень, які були запровадженні за останні півтора місяці. Відверта слабкість уряду та багато разів продемонстрована некомпетентність. Неспроможність контролювати виконання власних же рішень, нікчемна законодавча база й рівень виконавців, унаслідок чого штрафи як інструмент просто не працюють. І суди футболять левову частку протоколів за порушення карантину.
І на цю кон'юктуру накладається один ключовий фактор: це усвідомлення суспільством того, що навіть у такий час - правила не одні для всіх, як здавалось на початку епідемії в Україні