​​Російсько-українська війна виходить на сакральний рівень

Чекати залишилося недовго. Принаймні в історичній перспективі.

Самоочевидне, що протиборство Росії з Україною ведеться у двох сферах: фізичній та інформаційній. У першій летять кулі на передовій та вибухають міни в тилу, перекривають воду та вкотре обіцяють відрізати газ. Навіть судові позови також проходять у цій сфері, бо на кону – цілком реальні гроші. У другій боротьба ведеться не так криваво, але не менш напружено, адже приз у ній – «правильна» інтерпретація подій з фізичної сфери. І перемога тут важить не менше, бо, скажімо, деморалізований байками про «громадянську війну» солдат є так само небоєздатним, як і вчасно не нагодований солдат без боєприпасів.

Хибно було б вважати, що протистояння тут ведеться безсистемно і що наративи про «вільний вибір кримчан на референдумі» та «бандерівців – нацистських поплічників у Києві» хаотично кружляють в інформаційному просторі Україні. Це не так. Ба, навіть більше – можна чітко виокремити вісім рівнів, на яких змагаються російські та українські дискурси. Вірніше, стикаються потужні пропагандистські наступи Росії та слабкі фактологічні контратаки України