“Мирний-21” (2023)
реж. Ахтем Сеітаблаєв
Ну як в Криму тут не буде.
Новий фільм Ахтема Сеітаблаєва “Мирний 21” є вже третім воєнним проектом режисера після “Хайтарми” та “Кіборгів”. Ця ж стрічка розповідає про події весни 2014 року – історію прикордонної Луганської частини, яка відмовилась співпрацювати з так званою лнр, себто росією.
Це реальна історія, тому фільму важко дорікнути за надмірний героїзм чи овер-драматизм. Тим паче, коли ми і досі у стані повномасштабної війни, правильна пропаганда є корисною для підняття бойового духу як у військових, так і цивільних.
“Мирний” гарно передає непевність ситуації в регіоні того часу. Коли шторм війни ще не почався, але перші сепаратистські хвилі вже підіймались. Так, населення стали заручниками ситуації, але багато хто з простих “внєполітічних” людей також винні у розхитуванні цього човна. Чиновники ж в цей час, як останні пацюки, вирішували на який корабель перебігати.
Перша половина фільму накопичує цю напругу, щоб вибухнути у другій штурмом частини з вірними Україні військовими. Який триває майже всю його другу половину. При суттєво меншому, ніж в “Кіборгах”, бюджеті, сцени баталій витискають максимум екшну і динаміки. Це перестрілки, робота мінометів, та навіть авіації.
Мені “Мирний” точно більше сподобався за недавнього “Снайпера: Білого ворона”, наприклад. Одна з причин – антагоністи, які з нотками людяності виглядають цікавіше. Бо сепари все таки людяніше росіян. Також можна відмітити гумор, який не втрачається протягом усього фільму. А не просто віджартувався на початку, поки все відносно добре. Бо ми не жертви, а воїни, які виконують свій обов’язок. В доброму гуморі :)
Сеітаблаєв каже, що це фільм в першу чергу про довіру. І протягом картини ми впевнюємось наскільки сильно людські відносини можуть вплинути на хід подій.
Єдине що незрозуміло, чому вирішили озвучити російську мову жіночим синхроном в стилі 00-х замість звичайних українських субтитрів.
Серед акторів можна виділити гарну роботу Андрія Самініна, який зіграв начальника частини. Бо талановитих Віктора Жданова і Романа Ясіновського ми і так бачимо в кожному фільмі. Також приємною несподіванкою стала поява фантастичного театрального актора Олега Стефана. І, звісно, варто піти на цей фільм, принаймні, для вшанування пам’яті Павла Лі, якого окупанти вбили торік 6 березня в Ірпені.
А як додатковий стимул – 10 гривень з кожного квитка підуть у фонд “Повернись Живим” на “Довгі руки ТрО”.
7/10