екс колеги просто неймовірно радують. М - мерзотники, мудаки. В нас точно інша кров, інше розуміння. Аж блювати захотілося. Цей ще ж переживав, допомагав біженцям спочатку ( в Берлині живе). Тьху на них сто разів бачити не можу, скоти
Була зустріч з дівчиною з минулого. Митний брокер, дуже розумна, виважена, крутезна. Мама дівчинки інвалида. Боже що я наслухалася про відсутність інклюзивности як явища в Рівному. Організація, що освідчує інвалідів не має пандуса, а має вузькі двери. Рівних тротуарів нема. А там де є, щось срочно будують. Життя нема. І діла никому нема. Дівчина казала страшну річ - тільки інвалиди цієї війни щось зрушать.
насправді тут все про мене. Якщо я захоплююся чимось - це схоже на те, що я врізалася в дерево. Я гину, я тану, я щаслива. Я дуже дуже дуже дуже хочу знов чимось захоплюватися
Колись давно ми обрали школу. Ніці було шість. У порівнянні с Даною вона не блищала. Читати не читала. Малювала весь час та лінувалася. А коли я питала , чим же ти зайнята, Ніка завжди відповідала, що думає. В школі було 6 людей на одне місто. Ніка пройшла тест, спокійно прийшла додому і ….проспала 14 годин. В школу нас прийняли. Коли війна почалася, Ніка зібрала речи, наксеріла документів, спакувала ліки, щось гуглила, а потім заклеїла вікна. Коли До привезли з Києва додому, Ніка знов лягла і проспала 14 годин.
Що тре цій мадамі? Увага. Ця футболка з колаби, яку я придумала на (!) безкоштовній консультації. Ніка обожнює віршотеллінг Пермякова, навіть Жадан не потрібен. Зоть щось гарне від Гарного&Пермяков за цілий день.