Ми часто забуваємо, як важливо казати нашим колегам та рідним, що ми виснажені. Дозволяти собі відпочивати, поки все не погіршиться настільки, що ваше тіло почне “благати” про перерву. Я часто чую на коуч-сесіях: «Як я можу сказати, що я втомлена, якщо мій партнер робить набагато більше», «Як я можу дозволити собі відпочити, якщо я ще не досягнув мети», «Я завжди жив у такому темпі із таким навантаженням, чому зараз я таких втомлений» Ніколи не порівнюйте себе з кимось і навіть із собою колишнім. Люди поруч із вами живуть в своєму темпі, зі своїми ресурсами, і ви раніше жили при інших обставинах і ресурсах. Вам може не підходити темп людини, що поруч з вами, або у вас немає тих ресурсів. Про свою втому треба говорити обов’язково. Ваш партнер може не здогадуватися, що ви переживаєте. Замовчувати про свій стан – це шлях до претензій, та проблем. Розповідайте про те, в якому ви стані. Та питайте у близьких та партнерів, як вони. Запитуйте напряму: як ти, як ти себе почуваєш, наскільки тобі цікаво та комфортно працювати, чим я можу допомогти? Ви ж готові допомогти іншому, якщо вас попросять? Тож і вас зрозуміють і допоможуть, якщо ви про це попросите. Ви не зможете працювати ефективно, поки не сфокусуєтесь на собі і своїх відчуттях.