nixetnox. Страница 3

Процедура пішла дуже не за планом. На картинці ви бачите трубку(назогастральний зонд) - показана стрілочкой. Вона мала б бути введенна через носову порожнину в шлунок, щоб годувати через неї пацієнта. Але якось так пішло, що трубка ця загнулась і вперлась в решітчасту кістку, яка відділяє носову порожнину від порожнини черепа. Працівників опір не збентежив і проламавши кіскову пластинку, вони силою запихнули трубку, прямо таки, в мозок. Пацієнту пощастило та трубка нічого важливого не пошкодила, пацієнт вижив, а шановні колеги з Пенсильванського університету написали цілу статтю, як вони ту трубку діставали. Все більше розумію чому дивіз: "Не нашкодь", головне правило медицини

Коли наступного разу хтось із ваших знайомих наступить на цвях чи пораниться, порпаючий в землі, та буде думати - варто чи ні їхати до лікарні, покажіть йому це відео. Це опістотонус - стан, коли через вплив токсинів бактрії правця(яка часто живе в землі) всі м'язи скорочуються одночасно. Але через те, що м'язи-згиначі сильніші, людина вигинається от в таку дугу. Сам я такого в житті не бачив, але інфекціоністи говорять, що м'язи скорочуються так сильно, що можуть зламатися кістки і відірватися сухожилки. Тож краще з'їздити в лікарню, отримати маленький укол маленьким шприцом і жити спокійно.

Трохи вранішнього бітбоксу на мрт. Подивіться, що витворяє язик. Дуже рухливий орган, а чого б і ні адже - це повністю м'язовий орган. Та й роботи у нього не мало: їжу перемішай, смак посприймай та ще й участь в утворенні звуків бери, у собак він наприклад, ще й терморегуляцією займається.

Нюхові клітини(нейрони) Крім того, що наші нюхові клітини схожі на інопланетян та просто надміру симпатичні, вони суперчутливі. Так достатньо лише однієї молекули речовини, щоб нюховий рецептор її спіймав та передав цю інформацію в мозок. Звичайну таку незначущу інформацію наш мозок проігнорує, але тим не менш. Нюхові клітини залягають не тільки в слизовій носа, а й в верхніх дихальних шляхах. Що це нам дає? Нічого просто цікавий факт. Ще пару цікавостей: відчуття смаку та запаху, якось зв'язані, адже коли зникає одне зникає і інше. Багато хто це пережив на собі під час корони, але як саме, точно поки ми не знаємо. Ще запахи найбільш добрі подразники для виклику спогадів. Скоріш за все це пов'язано із зв'язков нюхових шляхів з зоною гіпокампа(де активно формуються емоції). Отакі вони наші нюхові клітини.

Що об'єднує геймерів та доярок? Правильно - синдром зап'ястного(карпального) каналу. Штука дуже неприємна, суть синдрому в набряканні ,натрудженних м'яких тканин каналу, які перетискають нерв, що проходить там же. (Гляньте відео) Весь затиснутий, бідний нерв, замість тактильної і ін. чутливостей починає передавати в мозок відчуття болю, оніміння та тиску, вимагаючи спокою. Крім геймерів та доярок в клубі карпального каналу ще музиканти, художники, велосипедисти - всі хто роблять постійні, монотонні рухи кистю. Тож режим відпочинку і роботи -наше все. Бережіть свої карпальні канали

А Вам відомо про історію розбитого серця дельфіна, чи може Ви колись цікавилися придбанням ділянки землі на Венері, а як щодо екстремального прасування, не чули? 📣Тоді нумо до ЦІКАВИНОК!📣 💯 перевірені факти 💯 🇯🇵 соціокультурні дані 🇯🇵 ❗️інтригуючі наукові відомості ❗️ Розкажемо про неочікуване тут 😼

А ви знали, чому клітини нашого організму називаються клітинами? Хоч на них вони, чесно кажучи, мало схожі та мають форми дуже різні. Вся справа в том, що вперше клітини побачив в свій мікроском Роберт Гук, коли запихнув під об'єктив корок деревної рослини. А клітини корка справді більш- менш квадратні, от він і подумав, що рослинні тканини складаються із таких собі комірок або клітинок. Так і пішло... Потім з'ясувалось, що і тваринні тканини складаються зі схожих комірок. А коли з'явився електронний мікроскоп, виявилось, що всі ці клітини, автономні та мають дуже складну будову -таку як на цій картинці, але назва ічторична залишилась. P.S. Я вирішив освоїти інстаграм. Тож кого бісять непрочитанні повідомлення від телеграм-каналу, тепер можете пасивно спостерігати їх в інстаграмній стрічці. instagram.com/medical…_theater Підтримайте чи шо))

Кістки. Ви думали, яку задачку поставила перед собою природа? Адже кістки мають бути міцними, щоб захищати і бути опорою і в той же час екстремально легкими, щоб ми могли встати з дивану. І еволюція справилась. Так наш скелет має вагу всього 18% від маси тіла, а якби він був зі сталі то вага його була б 250 кг. Такого результату вдалось досягнути за рахунок структури, яку ви бачите на картинці. Кістки складаються з міцних трабекул - тяжів, які розміщуються по лініям тиску і натягу. Простір же між ними займає повітря. До теми, якщо ви подивитесь роботи крутезного архітектора Антоніо Гауді, то побачите певну схожість його стиля з подібною структурою. Це й не дивно, адже він надихався природними формами в створенні своїх робіт. P.S. Загугліть Гауді, якщо не бачили, там є на що подивитись. Пишу і розумію, що тепер з'явилась ще одна мрія, на той час як закінчиться війна, - Гауді, Барселона чекай!

Скелет людини і горили. Інколи так дивишься і думаєш може ну її ту еволюцію. Ну так у горили мозковий відділ черепа не дуже великий, а може і не треба - от ви бачили, щоб горили колись балістичні ракети запускали? І я не бачив. Зате які верхні кінцівки - уявіть як на них весело можна по деревам лазити. Знову ж таки ніяких проблем зі спиною, т.як гравітація не тисне на міжхребцеві диски, у горил хребет не в вертикальній осі. Еволюція ти пішла не туди😁

Танцюючі чоловічки -ні. Це Велізієве коло із нашого мозку. По суті, це з'єднання декількох самостійних артерій в одне коло. А від кола цього вже живиться весь мозок. Система хитра, якщо перерізати декілька артерій із з'єднання, кров не перестане поступати до мозку, тому що компенсується іншими артеріями.

Нормальний зір vs скотома Скотома - це випадіння поля зору. Може бути плямами, або повним випадінням периферії. Часто люди говорять так: "Бачу, як в тунелі". Симптом цей небезпечний, часто пов'язаний з відслоєнням сітківки на фоні глаукоми. Саме не пройде. Якщо ви помітили це в себе, чи своїх рідних біжіть до офтальмолога.

Наші суглоби - це далеко не тільки дві кістки які якось там з'єднанні між собою, це витончені системи, де важливий кожен елемент від поверхонь двох і більше кісток до складного зв'язкового апарату. Візьмемо, наприклад, кульшовий суглоб. Його шароподібна форма дає можливість нам рухати нижньою кінцівкою в усіх трьох осях. Коли наступний раз будете дивитись балет чи брейк-батл, подумайте, що витворяють ці люди зі своїми суглобами. Нажаль складність наших суглобів робить їх вразливими до травматичних випадків, а наявність великої кількості сполучної тканини перетворює їх в мішень для автоімунних захворювань - від ревматизму до подагри. Бережіть свої суглоби)

ЕКГ на пальцях Якщо ви зрівняєте лінії на нігтьовій пластині цього пацієнта та ЕКГ вони будуть дуже схожі. Здавалось би звідки вони там взялись? Відповідь же доволі цікава і нічого немає спільного с серцем. Такі лінії з'являються під час хіміотерапії. Препарати подавляють ріст та ділення клітин, що формують нігтьві пластини і тому на час прийому препаратів хіміотерапії формуються такі хвилі.

Пацієнту не пощастило, куля потрапила в спинномозковий канал. От її дістають - ювелірна робота. Але залишається питання: наскільки пошкодженний спинний мозок?

Так що ж робити з підвищенною температурою до 38 градусів? Звичайно всі випадки індивідуальні і вирішує лікарь, але ось чим він керується. Гіпертермія(підвищення температури тіла) - це, перш за все, захисний механізм і покликаний він пришвидшити загибель патогена. Чим вище температура тіла, тим швидше синтезується білок нашим тілом, а одже і антитіла, більше антитіл - швидше вони знешкодять причину хвороби. При підвищенній температурі тіла, також підвищується синтез інтерферона, який є основною зброєю проти, наприклад, вірусу грипу. Здатність же бактерій і вірусів до розмноження, навпаки падає, а клітинна стінка їх стає більш вразливою до антитіл.   Як і говорив раніше, всі випадки індивідуальні, але особисто я роблю вибір до 38 хай буде. Ну і в підтвердження скрін з сайту МОЗ України.

Хочу відійти від тематики і сказати , що сьогодні перший день зими. І я не вітаю вас з цим, хоч сам її дуже люблю. Адже ця зима буде самою складною, самою жорстокою в нашому житті. Зима яка випробує всіх нас на витривалість. Зими з грандіозними проблемами зі світлом, теплом, зв'язком. Але я відмічу цей день, бо через 3 місяці я хочу написати, що прийшла весна, що далі світлі, теплі дні. І це все буде. Буде весна і ми все витримаємо.

Відповідь "трохи пізніше" затягнулась. З цими блекаутами думки більше про те, як набрати води та зарядить павербанки. Ну нічого, переживемо. Так що ж по залежності? Більшість підписників відповіли вірно: так, від капель може бути залежність. Достатньо декількох тижнів безконтрольного закапування судинозвужуючих засобів і залежність тут як тут. Справа в тому, що нафтизин і йому подібні в своєму складі містять речовини, що звязуючись, з рецепторами судин носу, змушують їх звужуватись і таким чином знімають набряк та блокують  виділення слизу. Але з часом рецептори "звикають" і для досягнення ефекту, капель потрібно більше і більше. Такий стан називається вазомоторним(судинно-руховий, якщо достівно) риніт. Зберігатися він може дуже довго, поки людина не викине нафтизин у смітник та не звернеться до ЛОРа. Вберегтись від залежності, доволі просто, використовуйте каплі суворо по інструкції лікаря і все буде добре

Ви колись задумувались як кров по венах потрапляє в серце. Зрозуміло, що з верхніх кінцівок та з голови(як на цьому відео) їй текти не так складно, гравітація грає на руку. А як венозна кров піднімається, з вашого, наприклад, мізинчика вгору аж до серця? Відповідь доволі цікава, допомагають їй в цьому наші скелетні м'язи, коли наші м'язи скорочуються, то здавлюють вени та буквально вичавлюють венозу кров вгору. Другий механізм який допомагає знайти крові шлях - це рух нашої грудної клітини під час дихання. Так при видиху тиск в венах грудної клітини зменшується, відносно вен які залягають нижче і кров буквально притягується до серця. Ну і звичайно ж, вени мають клапани, які не дають крові рухатись вниз.