​​Маріуполець втік вплав з обложеного російськими військами міста 16 березня Дмитро Юрiн був удома, коли російська авіабомба впала на Маріупольський драмтеатр. Його квартира була всього в парі сотень метрів через площу. Театр використовувався як бомбосховище — всередині були сотні жінок і дітей. З боків будівлі розміщувалися величезні написи: «ДІТИ», що добре проглядалися з повітря. «Це було жахливо, найпотужніший вибух. Я чув крики, бачив тіла та чиїсь кінцівки. Я витягнув жінку, потім дівчинку, потім хлопчика. Вони були поранені. Ноги хлопця не рухалися. Він кричав. Мої руки тряслися. Я був весь у крові». Поруч нерухомо лежала жінка. Члени сім'ї намагалися реанімувати її. «Вони намагалися повернути її до життя. Поруч із нею стояла дитина і говорила: «Мамо, не спи». Вона померла». До цього моменту Маріуполь вже був у облозі два тижні. Місто повністю блокували російські війська. Пережите настільки вразило Дмитра, що він вирішив залишити Маріуполь у будь-який спосіб. Він вигадав незвичайний план — допомогло захоплення рибалкою та знання узбережжя: Юрiн вирішив втекти з міста вплав. За допомогою мішків для сміття та чотирьох 5-літрових пластикових пляшок він збільшив свою плавучість. Юрiн зі своїм імпровізованим спорядженням вийшов з дому рано ввечері, на вулицях практично нікого не було. Він рухався повз зруйнованi багатоповерховi будинки, а потім пішов знайомою йому стежкою до моря. Було холодно. На березі він пройшов якийсь час піском, а потім увійшов у воду. Пропливши близько 150 метрів, Дмитро рушив на захід. «Вода була крижаною. У мене стукали зуби. Я сховався за одну з пляшок, щоб мене ніхто не бачив. Іноді я відпочивав на ній, як на поплавці». Дмитро плив дві з половиною години. Маршрут довжиною близько 4,5 кілометрів пролягав повз російські позиції в Рибальському, в село Мелекіне. Цілком виснажений і замерзлий, він дістався пункту свого призначення, де зміг знайти притулок у літньої пари, яка відігріла та нагодувала його. За допомогою їхнього сусіда, Юрiну вдалося сісти в мікроавтобус, що прямував до Бердянська, також окупованого російськими військами. Він сказав, що солдати на блокпості проігнорували його. З Бердянська він зміг потрапити на вільну українську територію. Його історію розповіли The Guardian, вона не тільки про неймовірні здібності людини, а й про блокаду Маріуполя, бомбардування та руйнування мирних будівель, вбивство цивільних та інші військові злочини росії під час цієї війни. Джерело: The Guardian #історії #мотивація