Інді-ігри часто роблять ставку на те саме відчуття ностальгії за старими іграми. Це може стосуватись механік, візуального стилю, інтерфейсу, підходу до катсцен чи дизайну персонажів. І хоч історія знає багато випадків, коли це було зроблено добре, зазвичай можна помітити свого роду паразитування. Все тому, що часто такі ігри опираються у своїх елементах на якийсь конкретний тайтл, не привносячи майже нічого нового в плані ігрового досвіду, створюючи лише дежавю. В таких випадках розробники частіше намагаються…
