Я заплутався вкотре в оперативній пам’яті Власної свідомості. На зіницях биті пікселі лиш коли дивлюся В дзеркало. Транзистор на іржавій материнській платі Чужою млостю Закоротить соціальні контакти. Я тепер Металеве дерево. Синтетика кохання та емоцій більше не ранять, Це роблять кулі. Крізь простріляні дірки у коміксах Алана Мура Проходять пальці. Подайте, будь ласка, мені кілька конекторів Із реальністю. Я б хотів мереживом розчинитись в дрімучохолодній Інтернет мережі. Я статичний статистично хибний персонаж. Життя вирує довкола, поки мовчки стою. Сльози стікатимуть по губах, та мороз їх Перетворить в імлу. Як ступити крок - люди втомлено і беззахисно Перетворюються на піксельний мотлох. Налаштую автоматичну очистку темряви Із реакцією на кожен шорох. Періодичність в житті - шаблон, На якому будується зморена вічність. Наступний блекаут, будь ласка, Будь хоч на йоту більш ніжним.