Привіт всім. Минуло вже майже два місяці перш ніж нарешті зміг сісти бодай за якийсь пост. Добрі новини - з нами все гаразд, і з нашими близькими теж (принаймі вони живі та здорові). Втім, всередині - повне спустошення, з яким ми намагаємося справитися. Війна відповіла на одне з питань, які ми ставили перед собою щодо блога. А саме - якою мовою він має бути. Кілька разів ми були на порозі того, щоб перейти на українську, проте я затягував з цим. Навіть пости, що писала Ольга (українською) - перекладав російською. Ще одним питанням було чи взагалі варто продовжувати вести блог. Втім, наш канал став своєрідним щоденником і сімейним альбомом, а також дозволяв тримати зв'язок із друзями, що залишилися на батьківщині. І ми хочемо підтримувати цей зв'язок, попри війну і негаразди. Тим більше, що тепер найближчим часом нам з ними особисто не вийде побачитися. За ці два місяці з нами встигло статися і кілька приємних подій, про які я постараюсь все ж таки написати - дайте тільки трохи часу. Че і Че знову в ефірі