Сьогодні запитала психологиню чи нормально нічого не відчувати і як мені з цим бути.
Відповідь: так.
Відчувати багато всього, тривогу, сум, тугу – нормально.
Плакати від цього – нормально.
Не хотіти нічого робити – нормально.
Але так само нормально, продовжувати робити те, що робиш завжди.
Нормально не зупинятися.
Нормально продовжувати функціонувати.
Нормально не бути в змозі відчувати кожну хвилину.
Коли почуття у замороженому стані – це один із способів захисту.
Складно пам'ятати про "нормальність" різних почуттів зараз, коли так багато всього.