Окремо відзначу наш екскурс в історію. Коли я навчався на кафедрі обчислювальної техніки в КПІ, деякі викладачі розповідали історії з сивої давнини. Хтось працював з самим Глушковим, хтось працював на кафедрі від її заснування — з 1961 року, хтось застав ще ЕОМ на перфокартах. З сумом розповідали і про те, як після років безуспішної гонки в розробці процесорів радянські інженери визнали, що не можуть тягатись з американцями і почали просто копіювати їх архітектуру. Чому ж так вийшло? Не через те, що там були якісь особливі інженери, а тут погані. З мізками тут все було ок. Проблема була в системі. Не можна збудувати Кремнієву долину в концтаборі. Не так працює економіка інновацій. В плановій економіці викривлені мотивації — якщо в Каліфорнії ти міг стати мільйонером завдяки своїй інноваційній розробці, то в Києві чи Москві — що, отримати премію до зарплати? Чи грамоту від партії? Та і користь від впровадження комп'ютерів набагато швидше проявлялась в ринковій економіці США, ніж в закритій економіці СРСР, де комп'ютери на підприємствах і у населення були за великим рахунком відсутні. Глушков вважав, що можна додати до планової економіки комп'ютери, і система стане ефективною. Життя показало, що система в принципі була нежиттєздатною, бо грунтувалась на неправильних принципах. І програш у війні процесорів — яскравий доказ цього. P.S. Ось класна лекція письменника Гліба Гусєва на цю тему, рекомендую.