Ще одна категорія стартапів, які переживають не кращі часи — сервіси швидкої доставки. У Wired вийшов гарний огляд на цю тему, далі — ключові тези з нього. • За останні кілька років подібні сервіси залучили дуже багато венчурного капіталу з прицілом на агресивний ріст. Лише шість стартапів швидкої доставки, які працювали в Нью-Йорку, отримали $8 млрд венчурних інвестицій. Поки онлайн зростав, все було ок. Але ріст уповільнився і виявилось, що до прибутковості далеко. Доставку стало неможливо субсидувати на гроші інвесторів, а користувачі виявились неготовими платити більше в умовах зростаючої інфляції. Результат — масові звільнення, згортання операцій в окремих містах, закриття дарксторів і банкрутства компаній. • В чому проблема швидкої доставки? Якщо коротко — в слабкій юніт-економіці. Навіть сервіси звичайної доставки мають низьку маржу — собівартість замовлення 70%, решта 30% — накладні витрати (зберігання, холодильники) та зарплати працівників, які обслуговують склади, збирають замовлення і виконують доставку. Щоб вписатись в цю схему з прийнятною маржею, стартапи швидкої доставки повинні мати власну логістику (мережу складів-дарксторів) і брати з користувачів вищу оплату. • Собівартість швидкої доставки така ж, як і звичайної. Проте на відміну від звичайної, кур'єр швидкої доставки не може доставляти кілька замовлень одразу. Швидка доставка часто має низький чек, але навіть доставку батончика кур'єру треба оплатити як і будь-яку іншу. Тому багато сервісів швидкої доставки втрачають гроші на кожному замовленні. • Ще один чинник, який робить економіку швидкої доставки нереальною — щедрі заохочення користувачів. Один стартап пропонував доставку продуктів в Нью-Йорку за 15-20 хвилин без мінімального замовлення та плати за доставку. До кінця року компанія спалила всі кошти і закрилась. • Резюме від автора: до наступного року доживуть ті стартапи, які зможуть якнайшвидше знайти робочу юніт-економіку. 🛵 Підписатись