До речі, про Axie Infinity читав класний текст, поділюсь. Ця гра стала однією з найбільш нашумівших в минулому році. Розробники успішно імплементували модель play-to-earn: гравці вирощували персонажів, отримували за їхні перемоги в битвах внутрішню валюту, а також продавали персонажів новим гравцям. Навколо цього сформувалась ціла економіка: люди фултайм вирощували персонажів на продаж, дехто наймав для цього цілі команди. На Філіпінах таких вирощувачів покемонів було найбільше, і в найкращі часи вони могли заробляти більше ніж середня зарплата в країні. Станом на жовтень 2021 компанія підняла $160 млн від фондів a16z та Paradigm при оцінці в $3 млрд. В гру щоденно грали 2,5 млн гравців. Ще один інвестор компанії Алексіс Оганян заявляв, що протягом п'яти років 90% ігрового ринку займуть play-to-earn ігри. Але, як і очікували скептики, модель виявилася нежиттєздатною. Притік зовнішньої валюти в гру забезпечували нові гравці. Їх потік став зменшуватись, ринок криптовалют — падати, курс внутрішньої валюти — падати ще стрімкіше ніж ринок, гравці-інвестори — виводити зароблену криптовалюту в кеш. А в березні компанію хакнули і вивели крипти на $620 млн за курсом на той час. Після зламу компанія запустила версію гри без крипти, для більш широкої публіки. Нібито підняла $150 млн, щоб полагодити внутрішню економіку і відшкодувати втрати гравців. І змінила риторику — нібито гра завжди була не про заробіток, а про фан. Гравці з цим не згодні — як виявилось, крім перспективи легкого заробітку їх там нічого не тримало (геймплей доволі простий). Дуже цікавий і показовий кейс. Як зазначає автор, люди отримали важкий урок з економіки та монетарної політики в окремо взятому ігровому всесвіті. Багато з них заплатили за цей урок своїми заощадженнями. В коменти скину кілька цікавих фрагментів. Підписатись