🇨🇳 І про тих, хто зайняв неправильну сторону історії. Китайські державні хакери напередодні вторгнення провели численні кібератаки на українські урядові структури. Вони намагались викрасти та знищити дані з мереж Міноборони, РНБО, Державної прикордонної служби, Мінфіну, Укрзалізниці та Держатомрегулювання. Методи, які застосували хакери Китаю, були націлені на викрадення важливих даних, а також пошук вразливостей для знищення інформації щодо критичної інфраструктури. Оригінал за пейволом, головне є на УП. Оновлено: В СБУ офіційно відхрестились від злитих The Times даних про втручання Китаю. Цікава ситуація складається з війною в кіберпросторі. Фактично він є повноцінним місцем бойових дій разом з сушею, повітрям, морем та космосом. Це прямо прописано у військових доктринах деяких країн. За допомогою кібератак країни шпигують і виводять з ладу критичну інфраструктуру противника. Разом з тим агресія в кіберпросторі сприймається інакше ніж фізична військова агресія. Ракети і танки неможливо приховати і заперечити. З кіберопераціями це можливо. В кібервійні не діють конвенції щодо ведення війн. Одна країна може вести кіберагресію проти іншої і при цьому продовжувати з нею торгові та дипломатичні зв'язки. Безпекові служби можуть точно знати, хто саме стоїть за кібератаками, і при цьому не мати змоги довести цю причетність в міжнародному суді. В НАТО неодноразово заявляли, що серйозна кібератака на будь-якого члена Альянсу може призвести до колективної відповіді за 5 статтею. Втім, через юридичні особливості кібервійни цей механізм не так просто запустити. В березні в Google уже фіксували фішингові атаки російських хакерів, націлені на країни Східної Європи та власне навчальний центр НАТО (NATO Centre of Excellence). Можна припустити, що відповідь уже запущена — в кіберпросторі, або ж це все ще недостатньо серйозна кібератака.