​​​​Синдром вцілілого: як боротися Зараз мільйони українців живуть там, де немає активних бойових дій. Багато з них відчувають провину за те, що з ними все нормально, а їхні родичі, друзі, знайомі та й взагалі земляки перебувають в окупації, під обстрілами. Зібрали для вас рекомендації щодо боротьби із синдромом провини вцілілого. Розберіться, хто насправді відповідальний за такий стан справ. Замисліться: чи винні ви насправді в тому, що відбувається? Чи через вас страждають рідні? Через вас ідуть бойові дії? Авжеж, ні. Насправді вашим близьким набагато краще від того, що ви в безпеці, що за вас не доводиться переживати. Сконцентруйтеся на горі замість провини. Війна, втрата близьких, домівки, свого звичного життя — це величезне горе. Дайте собі право та час, щоб пережити його. Іноді здається, що біль від всього цього не мине ніколи, що горе буде вічним. Це не так. Кожен з нас переживе його. Кожен у своєму темпі, у свій спосіб. Але ми зможемо. А допомогти заспокоїтися можуть рутинні ритуали з мирного життя — ті, що ви робили щоденно до війни. Знайдіть собі заняття. Спробуйте трансформувати свою провину в реальні дії на користь інших. Це допоможе їм значно більше, ніж ваші докори собі. Якщо ви потрібні своїй компанії, ваше робоче місце збережено і є можливість віддаленої роботи, скористайтеся нею. Так ви допоможете функціонувати нашій економіці. А економіка — це кровоносна система фронту. Якщо у вас немає роботи і можливості працевлаштуватися, можна стати волонтером, де б ви не знаходились. Для України важливе життя кожного з нас. Що більше українців зможе вижити, витримати ці випробування та рушити далі, то квітучішою буде наша країна після перемоги. Борімося й поборемо!