​"Вартові Галактики 3": Бог, Оппі, Ганн любить трійцю (реж. Джеймс Ганн) Після сумнівних сиквелів Стренджа та Тора, я вже думав повісити свої марвелівські очі на цвях. Але разюче схвальні відгуки друзів змінили думку. І правильно зробили. Як перша частина 9 років тому була свіжим ковтком повітря для MCU за рахунок гумору і зухвалості (прото-“Хлопаки”), так і третя тепер зробила їй штучне дихання. Жарти знов на високому рівні, і вони органічно розмазані по всім 150 хвилинам фільму, тривалість яких не відчувається зовсім. Епізоди Нейтана Філліона і Сталлоне це вже плюс бал, хоча вони, звісно, заслуговують, на більший екранний час. Субʼєктивний же «плюс бал» відходить саундтреку. Наскільки я не люблю веселу музику перших двох частин (70-ті і 80-ті), настільки я обожнюю більш серйозні 90-ті. В кінці Ракета навіть відкриває вікно у сакральні для мене 00-ві. І я абсолютно не проти, що робить це королева Флоренс. Через це 4-та частина тепер стає ледь не найочікуванішим сиквелом. І взагалі з'являється сенс до жити до років 40, коли музика моєї юності вже буде юзатись в кіно, як класичні хіти. Пісні, та їх влучне використання (needle drop), як і в фільмах Едгара Райта, – це серце "Вартових". Але тут це призвело до найкращої відкриваючої сцени у всесвіті Марвел. Але підібрати плейлист і я можу, а от більш важливі речі тут теж подекуди навіть вище рівня супергероїки загалом (так, я щойно розділив супергеройське кіно і кіно). В якому ще фільмі по коміксам ви востаннє бачили розкриття таких тем, як інклюзивність, імміграція, експерименти над тваринами, експлуатація дитячої робочої сили, etc. Так, деякі з них розкриті поверхнево, але цей жанр взагалі звик обирати повний ескапізм і не помічати проблем реального світу. Взагалі кількість тваринок у фільмі змусить розчулено обійматись Доктора Дулітла і Ейса Вентуру. На них і завʼязана одна з біблійних відсилок на Ковчег Ноя. Взагалі всі референси, що я помітив, дуже органічні, – чим лише підвищують цінність стрічки у художньому плані. Але чомусь не було котиків. Зате собака називає росіян мудаками. Знову використовується безпрограшний прийом зі зменшенням героя у милого букусіка, що вже робили з Грутом і малюком Йодою. Але це працює, і доцільно в рамках сюжету, тому можна спокійно плакати. Окремо я хотів би виділити антагоніста. Нарешті він викликає заслужену антипатію, а не позіхаючу апатію. Навіть Крістіан Бейл і Тайка Вайтіті зробили злодія карикатурним. Виявляється не треба мати гучного імені, а лише обґрунтовану мотивацію. Тому Вартові для мене захистили Галактику на 9 єнотиків з 10. Ну і #iseeUAflag. #шопокіно