​​Ми не слідкували за виборами директора АРМА, але вони слідкували за нами. Не тільки слідкували, а чекали слушного моменту, аби застрибнути у потяг постіронії, який несе наш правовий часопис прямо в сюжет Террі Гілліама (бо ми кіномани). Візьмемо, наприклад, 12-13 сторіччя. Тоді католицька церква була у Європі найвпливовішою силою, отже логічно, що розквітало верховенство права. Не в останню чергу, а може і не в передостанню, найвпливовішою силою церкву зробили свідомі і несвідомі когнітивні маніпуляції. Наприклад, такі: дивіться, браття (сестер тоді за людей не визнавали), ось вам канони, творець хоче, щоб ви по ним все робили. А хто від канонів відступить, тому анафема. Хто буде питати, що таке анафема, або чи точно цього хоче творець, - той єретик. Щось не ясно? Інститут критичного мислення тоді відставав від тогочасної hype curve десь на вісімсот років. Зокрема, завдяки тому, що церква мала для підтримки канонів силовий блок -- інквізицію. Завданням інституції інквізиції було раз і на завжди вирішити питання єретиків. У них було два основних відділи, створені у відповідності до двох відомих тодішній науці типів єретиків. Єретик 1: вірив, але не так, як слід. Працівники і волонтери інквізиції визначали це дуже чітко, хоча і на око. Виправляли тортурами. Єретик 2 або латентний єретик: не вірив взагалі. Другий відділ вбивав таких тисячами. Бо ці негідні люди дозволяли собі висловлюватися про те, що душа помирає із тілом, що пекла не існує, або що треба мити руки після того, як скористався послугами зручностей у дворі. Вам може здатися, що церква тоді діяла грубувато, але поставте себе на місце тогочасної людини: ніхуя ж не ясно! Що відбувається, де про це почитати, що про це думає Твіттер? Пошук відповідей турбував би вас і негативно впливав на психічний стан. Але ж була церква, яка на всі такі питання давала одну мудру пораду -- іди працюй, інтелігент ти хуїв. І всім було від того спокійно, затишно та, головне, безпечно, у тому брутальному світі. Але ж як церква просто статистично не могла давати правильні відповіді на абсолютно всі запити суспільства, скажете ви. І тут слід відзначити такий цікавий винахід церкви: коли вона бачила, що помилилася і треба щось сказати розгніваному плебсу, вона вигадала такий аргумент: "так а що ми, такий значить задум творця" і навіть винайшла для цього спеціальний сакральний символ ¯\_ (ツ)_/¯ Вибачте за цей різкий стрибок одразу на вісімсот років, але з того часу і до сьогодні церква значно менше впливає на державу. Напевно, десь якось ще впливає, але на вибори суддів не впливає, серед членів ВККС та ВРП і навіть у НАБУ немає відкритих священнослужителів. Альо, людям же потрібна якась впевненість. Закон це добре, але ж як бути із вищими силами, хто казатиме нам про задум творця, хто боротиметься із чортами? У цій непростій ситуації, в якій опинилося наше суспільство, по воді до нас прийшли вони. От вибрали директором АРМА якусь жінку. Наче і якась процедура була, проголосували підняттям рук, але все одно не ясно ж нічого. Тут зʼявляється активіст і чітко розставляє усі крапки: ні, це не задум творця. Чому, питають у нього прості люди. Бо вона чорт, каже їй мудрий активіст. А можливо є якісь деталі, перепитують прості люди? Може і є, але ти не чорт випадково, резонно перепитує у відповідь активіст. Потім відбувається диво. Член комісії, який вчора проголосував за обрання голови, сьогодні красивим почерком відкликає свій голос. Активіст, який вчора публічно і непублічно нахлобучував його та назвав чортом, тепер прямо у сповідальні плескає його по плечу і каже щось мотиваційне на давньоактивістському. Але ж хіба можна відкликати свій голос, питає якась проста людина, у вас же там процедура була, якісь вибори, може задум творця був аби той член комісії проголосував за голову АРМА? Активіст так недобре подивиться на цього потенційного чорта, і все стає зрозуміло. Спокійно стає, затишно і, головне, безпечно. Як у 12 сторіччі. ☦️ @gadiuk