Так, блять! З цієї фрази один знайомий керуючий партнер юридичної фірми радив починати важливі щорічні звернення керуючого партнера до юридичного активу фірми. Фірма ця дуже багата, для паралігалів другого року є окремий ліфт, у ньому паралігали першого року працюють швейцарами. Усе в офісі дуже утилітарне і має якусь функцію, спрямовану завжди на те, щоб юристи більше білили. Якось мідл привів в офіс собаку; офіс наповнився милотою і бажаючим погладити псіну щасливим юридичним активом. Але щасливі юристи не дорівнює білінг, тому партнер за допомогою служби охорони і електрошокеру відправив собаку їсти документи якоїсь гемблової контори. Власник собаки пішов поревіти в архів та знайшов там паралігалку першого року, яку сам же відправив туди три тижні тому терміново знайти папку по справі двадцятирічної давності, яка, можливо, знадобиться через п‘ять років. Мідл не розгубився, відвів її до партнера і запропонував, аби вона замість собаки доїла документи. Дуже він мене бісив, цей партнер. Все у ньому було огидним і відразливим: він завжди був спокійним, привітним, міг підтримати розмову на будь яку тему, але ніколи не нав‘язувався. А ще він був худішим за мене. Хоча я не жирний, особливо як для юриста. Ми в один час прийшли з ним на фірму прищавими п’ятикурсниками у мішкуватих костюмах та незграбних туфєлах із тупими прямокутними носками. Вже тоді він мене бісив. То двері ліфту притримає, то останній шматок піци мені віддасть. Я називав його мудило. Мудила підвищили до старшого юриста на рік раніше, ніж мене, і на два роки раніше до партнера. Коли я стану керуючим партнером, звільню мудила прямо під час святкування мого придначення — тільки ця думка і тримає мене на фірмі досі. Тим більше, діючого керуючого партнера давненько не видно. Востаннє він виходив з офісу ще при Кучмі, з тих пір ніхто не зміг зібратися силами поцікавитися, як він там нами керує. Вам може зараз здатися, що ви прочитали якусь повну хйню. Не лякайтеся цієї думки, бо так і є, бо що ще могло бути після фрази «так блять»? Ми у Мертвих юристах щодня займаємося тим, щоб доносити вам різноманітну хуйню у її первісному нетронутому стані. Доносити так, щоб не розхлюпати по дорозі, аби хуйня лишалася повною. І для цього нам потрібна ваша увага, а конкретніше, ваші донати. Бо оскільки ми колективне медіа, то існуватимемо не доки засновники впадуть у маразм, а доки ви нас читаєте, і доки найдостойніші з вас нас фінансують. Кожен долар ми цінуємо, за кожні десять тиснемо вашу ручіщщу, а за сто, не кажучи вже про п‘ятсот, можемо навіть сказати добре слово. До речі, ті з вас, хто донатять більше 10 баксів, зможуть у неділю потрапити на кіноклуб з Іваном Міщенком. Якщо ви неуважно читаєте наш чудовий канал, то на кіноклубі дивимося Французький вісник Веса Андерсона. Ось тут інфа про кіноклуб. Ті, хто закидають нам по долару, теж можуть потрапити, якщо трохи порозмірковують над лайфгаком (даю підказку: десятеро скидаються по долару і обирають одного, хто піде). Патрони на 100 баксів так і взагалі можуть провести з собою ще дев‘ятьох. Але якщо хто задонатить п‘ятсот баксів на місяць, то ми втечемо і заляжемо на дно у Броварах, житимемо там у пентхаузі на Порошинці ні у чому собі не відмовляючи, а канал закриємо. Отак, блять, і спасіба за донати ❤️ @gadiuk