Салют юристопотамы. Я собираю тут все то, что в нашей юридической профессии не скучно: лигалтех, маркетинг, новые формы юридиче кого бизнеса, и вот это вот все
Заборона входу з вбачальником
На День подяки юристка Келлі Конлон супроводжувала 9-річну доньку разом із загоном дівчат-скаутів на різдвяну виставу в Radio City Music Hall в Нью-Йорку. Але подивитися виставу їй не судилося – завадила охорона, яка її не впустила. Зі слів охоронців, їм відомо, що Келлі Конлон - юристка, а також відомо, у якій фірмі вона працює. А сама ж пані Конлон перебуває у списку юристів, вхід яким у заклади, що належать Madison Square Garden Entertainment, заборонено.
Пані Конлон не має практики в Нью-Йорку та не має клієнтів у справах проти MSG Entertainment. Але фірма, де вона працює - Davis, Saperstein & Salomon, судиться проти одного з ресторанів MSG Entertainment у справі про тілесні ушкодження.
“Neither you, nor any other attorney employed at your firm may enter the Company’s venues until final resolution of the litigation.”
Такого листа влітку минулого року отримали близько 90 юридичних фірм від Madison Square Garden Entertainment, щоб, як стверджує компанія, запобігти збору доказів у позапроцесуальний спосіб. Відтак, поважним юристам заборонили відвідувати Madison Square Garden та Radio City Music Hall, а також низку інших закладів та ресторанів Нью-Йорку, якими керує MSG Entertainment.
Під заборону потрапили на тільки юристи, задіяні в справах проти MSG Entertainment, а й інші, що працюють у фірмі.
І тут найцікавіше те, що заборона реалізована дієво – через систему розпізнавання вбачальників, тобто облич юристів, зіставлених з їхніми фото з сайтів юрфірм. Металошукачі, де встановлена система, завадили відвідати забаненим лоєрам різдвяні шоу, концерти та спортивні матчі.
У відповідь юристи задіяли свою суперсилу – скарги у всі можливі інстанції та позови. Судовий шлях виявився найефективнішим і мав наслідком часткове скасування заборон. У пригоді став закон штату від 1941 року, який колись захистив театральних критиків від власників театрів, коли ті не допускали критиків на вистави.
У підсумку світила американської юриспруденції бідкаються, що технологія розпізнавання облич може бути використана не тільки проти юристів, а й проти інших груп людей, наприклад, прихильників певної політичної ідеології чи слухачів інстасамки.
А ми ж маємо історію, коли місцевий барон, прагнучи уникнути зайвих проблем в судах, дізнався що таке фрактал – щобільше юристів судитиметься, тим більше юристів потрапить в бан, що своєю чергою викличе чергову хвилю подібних позовів.
Відстежити цю прикольну історію можна тут і тут.
@vitalii_chemerys