У крипто-світі, або, як його ще називають любителі автонумерації -- Web 3.0 -- черговий заміс: крипто фонд Three Arrows Capital припинив виплати кредиторам. Але не просто припинив виплати, а припинив виплати по-криптанськи -- засновникии фонду десь зникли і досвідчені кредитори дещо цим фактом розчаровані. Досвідчені кредитори звернулися до суду міста Нью Йорк із заявою про банкрутство. Суд заяву прийняв, попри те, що ніякі дані керівництва чи засновників фонду відомі не були. Я думаю, варто лишити поза межами цього тексту питання того, як кредитори довірили свої якісь нещасні 10 ярдів (це орієнтовний розмір активів) фонду, дані про топ менеджент якого невідомі, бо всяке буває, ну не перевірили, що тепер? Цікаво те, що суд теж вирішивв не докопуватися до досвідчених кредиторів за це дрібне недбальство і навіть пішов на зустріч школотронам: суд викликав засновників неплатоспроможного крипто фонду через Твітер. Бо попри те, що у суду немає даних про засновників, є дані, що засновникии постійно щось твітять і взагалі ведуть активне соціальне життя. Ця новина змусила мене відставити томик праць Шабуніна про кримінальну юстицію і занурила мене у роздуми про процесуальне право. Я подумав, що суд міг би навіть глибше інтегруватися у Web 2.0, ніж просто публікувати повістку і Твіторі. От зачекінився ти у суді із зосередженим селфачом "працюю для Україʼни", а розумний тергетинг тобі одразу підсовує наступним постом: Дмитре Віталійовичу, а ви виконали вимоги ухвали на завтра? Я прогортую це повідомлення, а наступного дня головуючий мені замість доброго дня окрему ухвалу, бо чому це я не відповів у коментарі під постом, що виконав? Або от ти погортав судовий реєстр на предмет судової практики щодо водіння у стані алкогольного спʼяніння, а розумний таргетинг дивиться, ага, партнер юридичної фірми: і чого б це партнер цікавився таким питанням, думає таргетинг, і про всяк випадок показує в Інстаграмі фотки суду за місцем проживання партнера і реквізити для сплати судового збору для перегляду за нововиявленими обставинами. Ну а ще більш просунутий суд може збирати уподобання у Ютубі і використовувати це для рейтингування, скажімо, притомності касаційних скарг. Надходить судді касаційна скарга, і не ясно судді, людина геніальний спосіб прочитання закону винайшла, чи просто ідіот. На допомогу приходить автоматизована система суду і повідомляє судді, що людина ця подививлася всі інтервʼю Арестовича Фейгіну. Я ще не готовий детально описати, як могла б працювати колективна програма лояльності за участю суду, але відчуваю, що регулярним дописувачам телеграм чату Кравця можна було б нараховувати бонуси, які б ті витрачали на цінні товари і послуги: Гербалайф та індивідуальні гороскопи. Залишаю вас на самоті із цими важливими думками і йду додивлятися заочні дебати Шабуніна із Гегелем про основи філософії права. @gadiuk