​​У вівторок у нас вийшов текст-роздум про те, чи посміхався Ісус Христос, де ми натякнули на те що у часи Зуму і електронних підписів докопуватися до підписання суддями рішень не з робочого місця неспортивно. Нам прилетів коментар Романа Сухоставця, який було б неспортивно не опублікувати. Слово Роману: В далекому 2017 році в мій (ще не контужений) мозок члена ГРД прийшла ідея звірити дані досьє суддів, що проходили жернова ВККС на предмет порівняння відомостей про перетин кордону (виїзд за межі), та відомості в ЄДРСР про прийняті рішення в ці дні.  Гіпотеза виправдала очікування. Бінго!  Виявляється, поки суддя в Туреччині, Єгипті …. не важливо… гріє боки, його (її) помічники цифровим підписом судді підписували рішення.  Статистика працювала в сторону 130-х КпАП ;) На співбесідах ми чули багато історій про збої і вину ДСА… В подальшому масово грішить перестали (моє відчуття).  Те що вже «нагрішили» виправили через усунення описки в тексті рішення (в частині «дати прийняття рішення»!!!). Так що прийняття рішень не перебуваючи на робочому місці викликає «обґрунтований сумнів» ;) Або для цілей декларування з‘являються питання про користування транспортними засобами на таких далеких відстанях.  З повагою, Читач, шанувальник, Старший солдат Сухоставець.