​​Давно не було за лігалтех. Виявляється, щоб диджиталізувати юридичні процеси не обов’язково наймати галеру айтівців чи мати під рукою талановитого племінника головної бухгалтерки, який вміє підключать принтер і напише вам сайт. Можна робити це самотужки, навіть якщо ви просто суддя.  Суддя з Луїзіани зробив віртуальну судову залу і намагається диджиталізувати колег Суддя Скот У. Шлегель (Scott U. Schlegel) взявся впроваджувати онлайн-процеси ще з 2013 року, коли його призначили суддею у 24-й судовий окружний суд округу Джефферсон, Луїзіана. Задовго до того, як пандемія зробила це нормою, він завів канали з учасниками процесу в Slack, стрімив у Zoom кримінальні провадження та заохочував так само комунікувати інших: захисників з правоохоронцями, представників держорганів з адвокатами, може, навіть і художників, які малюють скетчі в судовій залі — ну, ви зрозуміли, прям всіх заманював в чати.  А потім запустив пілотну онлайн-програму для суддів, і планує перенести туди розгляд усіх досудових питань. Здавалося б, навіщо вигадувати своє, якщо раніше тіпи з ноутами вже вигадали Zoom. Але він суддю не задовольняв у повному обсязі — мовляв, не справляється, коли потрібно одночасно порішать питання з двома десятками представників адвокатів і досягти хоча б якоїсь ефективності.  Шлегель відтворив свою залу суду онлайн на базі Wonder, сайту віртуального робочого простору. Присилувати колег користуватися своїми онлайн-інструментами суддя не може (це тому, мабуть, що він не з Печерського районного), але ось тут за лінком Шлегель розповідає, що якось був ухвалив нормативку, відповідно до якої він може просити юристів юзати лігалтех — втім, вони мають право і відмовитись. Віртуальна зала на базі Wonder максимально відтворює процедуру: адвокати чекіняться у асистента, а потім чекають на розгляд у віртуальній кімнатці, де можна навіть попащекувати з представниками протилежної сторони.  Цікаво і дивно, що навіть після багатомісячної пандемії Шлегель все ще констатує непристосованість люду до комунікацій онлайн. Не те що спеціальна віртуальна зала суду — навіть Slack декому не підкорюється настільки, що клерки Шлегеля мусять писати імейли-нагадайки “зазирнуть в чатік”.  А шо по безпеці? Шлегель хоч і не айтівець, але про онлайн-безпеку теж в курсі. Тож він категорично проти використання freemium-продуктів «Будь-який суддя чи судовий адміністратор може покращити систему правосуддя менш ніж за $1000 на рік», — топить суддя за платний легальний софт. Водночас він переконаний, що інколи security issues — це насправді не такі вже й “ішьюз”. Так, він взагалі не переймається, що хтось увірветься у Zoom-сесію, адже у відкрите судове засідання можна увірватись так само фізично (це дуже теоретичне твердження, але знову ж таки, він не з Печерського..). No big deal. А ще суддя розповідає про інші успіхи диджиталізації: елементарщина, як-от впровадження онлайн-календаря і планування зустрічей з усіма учасниками на конкретний час, щоб не змушувати усіх з’являтися о 9 ранку і проживати життя в коридорах; автоматична розсилка SMS та emails з нагадуваннями про розклад, щоб скоротити кількість неявок обвинувачених. Все просто — і все робе. Цікавий приклад з Луїзіани, як можна ояснювати свій професійний шлях технологіями знизу, не чекаючи дії згори.  @kater19