​​Кіноклуб цієї суботи Приходиш зранку до себе в пошту, а там одинадцята версія документу, яка вчора о 4 ранку у тебе вийшла ідеальнішою за Майстра і Маргариту (це тут суто для хейту). Але сьогодні зранку сініар прислав "кілька невеликих коментарів" із проханням закрити їх сьогодні до обіду. Відкриваєш, а там "якось занадто просто написано", "W-check", "need to discuss", "оце я не зрозуміла взагалі", "а це якась хуйня", "ти що, довбойоб", "а висновок дуже хороший". Наступного ранку буде сьома доба, як тобі сниться кожна версія лігал опініону усі півтори години, які тобі щодня вдається викроїти на сон. І от ти в пошті знаходиш "Please stop by to discuss" від сініара. Береш бойовий степлер побільше, вдихаєш запах напалму і відчуваєш, як разом із напалмом у тебе вселяється диявол. По дорозі до її столу про себе пишеш заповіт. І собі, і їй. А вона така привітна, приємна, конструктивна, мудра, пояснила все, розказала, зі свого ноуту підправила, похвалила, пообіцяла хороший фідбек і колись бонус. І от тобі вже ніяково за свою бойову стійку і за те, що слина досі капає із бойового виразу обличчя. Щасливий ти біжиш і підстрибуєш до свого дальнього джунівського кутка без вікна, і ще не знаєш, що попереду у тебе дві дороги. Якщо підеш першою дорогою, то ця майстерність сініара доводити людину до сказу своєю незграбною письмовою мовою перейде до тебе навіть у більшому обсязі. Бо ти, очевидно, додаси авторської мудаковатості. Джуни будуть тебе ненавидіти і швидше за все ввалять колись люлєй. Ти прийдеш в офіс і сбрешеш, що побивсь із мскалями. Але тобі ніхто не повірить, бо усі знають, який ти гандон, через невміння користуватися подарованим тобі Кирилом та Мифодієм інструментом. Другий шлях це зважувати кожне своє слово, бо на цій дорозі ти знаєш, що письмова і усна мова відрізняються між собою так само, як 12 розгніваних чоловіків Люмета і міхалкова. у Цієї суботи з 17 до 21:00 в нас кіноклуб у КІНО42 на Подолі, після перегляду якого дехто може подумати, що музика можливо навіть кращий інструмент спілкування, ніж ця грьобана мова. Як завжди, план такий: дивимося кіно, випиваємо вино, потім кіноман Іван Міщенко спонукає до обговорення, потім ідемо у Пінк Фройд і втичимо кожен у свій телефон. Назва фільму знов зашифрована, але це вдається робити все гірше і гірше. Не забудьте про донат. Суму визначайте самостійно відповідно до вашого статусу, гідності і совісті👇 @gadiuk