Снилась Одеса, вибухи, мій друг Гоша та його бабуня, яку я ніколи не бачила. Ми біжімо кудись, навкруги все буквально вивертається. Я біжу і думаю, що товстим людям складно бігати, складно ховатись. Ми чітко розуміємо, що це вирішальний бій. Треба швидко думати, треба допомагати бігти старенькій. Я дуже довго живу вже насправді. А цей сон був найстрашнішим. Чи то винен ковід, чи тривога вночі, чи просто пружина вже не може стискатись. Інтуїція підказує, що справді щось вирішальне вже коїться, я відчуваю це усім серцем. Якось так.