У перший день та ніч нового року між обстрілами подивилась третій сезон Emily in Paris (Емілі в Парижі). Завжди вважала цей серіал гарною можливістю відключити голову, поспостерігати за гедонізмом на фоні паризьких вулиць, круасанів та вина. Попри купу негативних рецензій, отримала задоволення від процесу, головне не покладати багато сподівань на нашу пташку. Емілі знову перед викликом долі – спочатку в неї аж дві роботи, між якими вона не може розірватись, звісно, довго це тривати не могло, особливо, коли в тебе такі амбіційні начальниці. Без проблем у особистому житті теж не обійшлось, тепер у нас не тільки Емілі весь час у любовних драмах. Було багато Сільві (це плюс), мало колег Емілі (це мінус), чудова музика і де-не-де перетягнуті діалоги. Багато розмов було про рекламну кампанію з McDonald’s. Якщо чесно, я очікувала, що буде більше. Можно було і МакБагет розкрутити більше, і все інше теж, але в принципі мене абсолютно не вибило з ритму. Окрема подяка за Кейт Волш в кадрі – неймовірна жінка у ролі стереотипної голосної американки завжди на користь будь-якій комедії. #tv2022