​​Half-Blood: The Bastard Son & The Devil Himself (Диявол-напікровка) – класичне young adult фентезі у стилі «все, як я люблю»: жорстоке, криваве, з продуманим вторинним всесвітом і одночасно у чомусь дуже наївне, романтичне й тепле. Але коли головним героям по 17 років, мабуть, так і має бути – максималізм у всьому. Сучасний світ, де у кожного в кишені Samsung Galaxy (та, продакт плейсмент повним ходом), але з магічним присмаком – серед звичайних людей живуть два ворожі клани відьом: одні народжені такими й вважають себе справжніми білими відьмами, інші – відьми за кров’ю, які отримали свої чари іншим шляхом, темні чаклуни. Ніхто вже не пам’ятає, чому так сталось, чому ворогують, але це битва не на життя, а на смерть. І чим далі ми занурюємось в цю історію, тим більше зрозуміло, що немає тут білих та темних, як і має бути у таких історіях, руки по лікті у крові в кожного з кланів. Цікаво, що обряд посвяти в них однаковий – у 17 років кожен та кожна з відьом та чаклунів має випити крові когось зі своїх родичів, після чого прокидається якась з сил. Хтось може зупиняти час, хтось заморожувати поглядом, хтось вбивати блискавкою, а хтось забирати чужі сили, вирвавши серце та з'ївши його. Білими відьмами керує Рада білих відьом, у темних чаклунів все трохи простіше – в них є визнаний всіма лідер Маркус Едж, який кілька десятиліть тому влаштував криваву різанину та набрався сил білих відьом. А ще у Маркуса є син-напівкровка Нейтан, народжений білою відьмою. Наша історія починається зі смерті матері хлопчика. Нейтана та його сестру, яка ненавидить брата та звинувачує у смерті матері, віддають на виховання бабусі та весь час за ним спостерігають – він же сил самого диявола. А ще з ним пов’язане пророцтво. Нейтана вся ця ворожнеча не особливо обходить – він хоче бути звичайним підлітком, у якого не будуть тикати пальцями, але ж так не буває, правда? І тут до нашого ітак складного світу додається кохання – Нейтан знайомиться з дочкою одного з керівників Ради білих відьом Анна-Ліз та, звісно, закохується у неї. З одного боку, звісно, це історія Ромео та Джульєтти, ніхто не вигадав нічого нового ще з 17 століття, але з сучасним твістом, оскільки історій кохання тут дві й це не любовний трикутник, що дуже мене потішило. І оскільки це екранізація трилогії, мені вже цікаво, як вони цю історію будуть розкручувати далі – там точно матеріалу купа на страждання та проблеми для всіх. З іншого боку, це чудово продумане фентезі, яке, сподіваюсь, і на екрані матиме продовження. Десь до третьої серії, поки вибудовувалась міфологія та нам розповідали що до чого, іноді здавалось, що цьому бракує драйву, а потім у третій серії з’явився Габріель, і ситуація одразу виправилась – додався гумор, додалась іронія, з’явились яскраві фарби та зілля. До речі, треба буде почитати, як він прописаний у книзі, тому що екрані одразу чітко зрозуміло, що візуально – це Спайк з Buffy the Vampire Slayer (вибілене волосся, плащ та мартінзи на місці). Якщо вам подобається магія, фентезійні світи та історії кохання з непоганими спецефектами та цікавими поворотами, сміливо вперед. У всякому разі, мене це чудово відірвало від нашої буденності. #tv2022