​​Коли ми прокидаємось щоранку, ми прокидаємось у майбутньому. Майбутнє - те, що буде завтра, за рік, за десять років чи у наступну секунду. Колись ми читали про телетелефони та зв’язок на відстані, про космічні подорожі та про занурення у глибини океану. Зараз це наша реальність, і вже нікого не здивуєш можливістю відеодзвінків будь з ким та будь-де або розумною кавоваркою, яка варить вам запашну каву щоранку. Події The Peripheral (Периферійні пристрої), екранізації однойменного роману одного з найцікавіших сучасних фантастів Вільяма Гібсона, розгортаються у 2032 та у 2099. Чи це далеко, чи це буде завтра? Іноді впродовж перегляду мені здавалось, що це взагалі не про майбутнє, а про те, що чекає на нас буквально за рогом. Ліза Джой та Джонатан Нолан, знані у світі телевізійної фантастики завдяки недовговічному суперхіту НВО Westworld (Світ Дикого заходу) описуються новий серіал, як Friday Night Lights з машиною часу. І лише прочитавши це визначення, мабуть, в мене стався той самий клік, який потрібен для розуміння наративу. Наші герої та поії дійсно чимось нагадують Friday Night Lights - маленьке містечко, всі знайомі, всі мають спільну мрію та спільний біль, родина - головне, все інше може зачекати. Флінн у своєму житті особливо нічого не бачила - вона завжди жила у маленькому містечку разом з мамою та братом, працювала, її брат Бертон бачив набагато більше - він служив у експериментальному підрозділі з вживленою в нього та його побратимів технологією, частково віртуальною реальністю, частково грою з підсвідомістю, але з таким зв’язком між ними, що кожен може відчути біль іншого. Бертон отримує на тестування новий набір для віртуальної реальності, а тестує його замість брата Флінн, і опиняється у майбутньому - мандри свідомості у просторі та часі, переміщення у Лондон 2099, після апокаліпсису, кількох військових конфліктів, страшних хвороб. Після чогось незворотнього, що почалось саме тоді, у 2032 році, і у чому, як виявляється, замішана і сама Флінн, і її брат. Тут будуть зв’язки між людьми на рівні свідомості, переміщення у тіла кіборгів та керування ними, нашаровування реальності та сну. Іноді буде здаватись, що ви взагалі не розумієте, що відбувається, але мені було в кайф. Я люблю hard sci-fi, а це дуже непогана екранізація, головне у якій, попри всі виклики долі, родина. І у Флінн, і у Вілфа, і у Лева, і у неймовірної інспекторки зі Скотленд-Ярду. Amazon зняли надскладну і дуже дорогу історію, яку потрібно дивитись уважно, зосереджено та на великому екрані - воно того варте. Якщо ви любите таку фантастику, мандри у часі та гру свідомості, вам точно сподобається. #tv2022