​​Чомусь так склалось, що більшість серій Anne Rice's Interview with the Vampire (Інтервʼю з вампіром) я дивилась під час віялових відключень електрики у темряві. І мені здається, що саме так і треба дивитись цей серіал - у темряві ночі про нічних створінь, які нехтують всіма законами суспільства та плювати хотіли на нас всіх. Для них головне - їхні страждання, інші почуття та їхня історія. Всі інші - пішаки на шаховій дошці, якими вони вміло маніпулюють, навіть якщо пішаки проти. Про що ця історія? У ній багато граней. Звісно, на поверхні це вампірська сага крізь століття - про кров, любов та гіпноз, про ночі в трунах та секс, про польоти уві сні та наяву. Тобто це класика жанру - є сір, є молодий вампір, є зв'язок між ними, заснований на болі та крові, є протистояння, є кохання, є насильство. Ах, зовсім забула, ще втрата віри, хоча після рознесення храму релігію більше не паплюжили, хрест та часник залишили, мабуть, на потім. Але якщо почати в цьому копирсатись, виявиться, що це настільки вампірська історія, наскільки й історія про домашнє насильство, про абьюзивні стосунки, яких ти намагаєшся позбутись, але знову і знову повертаєшся, кажучи собі, що цього разу буде краще, тобі ж обіцяли, хіба можна тобі брехати? У цьому насильстві та знущанні, маніпуляції та привласнені іншої людини одна з найбільших драм цього серіалу. І фінал не просто не ставить жодних крапок, він відчиняє нові двері, пропускає нового персонажа, який спочатку здавався лише тінню. Чоловічі образи прописані та сильні, Лестат, звісно, домінує - він і написаний, і заграний неймовірно, Луї викликає трохи менше суперечливих почуттів, але разом вони створюють такий емоційний фон, що у деяких моментах зашкалює, попри всю повільність цієї розповіді. Вона, наче блюз, тягнеться та болить, болить та тягнеться, недарма події розгортаються у Новому Орлеані, де ніхто нікуди не поспішає. Цікаво прописаний і журналіст, якого, звісно, досі не відпустила історія, яку він колись намагався записати, але причини для нього зовсім інші, якби він не намагався це приховувати. З жіночими персонажами ситуація гірша. Єдина, хто хоч трохи викликає інтерес - це Клаудія, але все одно мені чогось бракує, зрозуміло, що прописати дорослу жінку у тілі підлітка, яка намагається вирватись зі світу нездорових стосунків достатньо важко, але місцями я їй абсолютно не вірю, хоча дуже хотілось. Ці 7 годин - лише початок історії, далі буде, але це варте вашої уваги хоча б тому, що це поки перший цьогорічний вампірський проєкт, на кожну серію якого дійсно чекаєш і від якого дуже важко відірватись. #tv2022