Сіро-зелені британські краєвиди, море, болота, кінець 19 століття. Теорія Дарвіна вже зробила свою справу – люди почали сумніватись в тому, у що вирили століттями, але чи здатна вона подолати одвічні страхи перед незвіданим та релігійні забобони? The Essex Serpent (Ессекський Змій) – шестисерійна екранізація однойменного роману Сари Перрі (до речі, роман виданий українською видавництвом Vivat під назвою «Змій з Ессексу»), де зійшлися дві світи – світ еволюції та прагматизму зі світом містифікації та релігійних побоювань. Молода вдова Кора Сіборн захоплюється теорією Дарвіна, вивчає прадавніх тварин та обома руками хапається за шанс побачите таке створіння – з Ессексу повідомляють про буцімто змія, який тероризує узбережжя. Ніхто його не бачив, але всі вже бояться, оскільки у містечку на березі моря починають зникати люди. Кора бере з собою сина та вірну подругу та помічницю Марту й сміливо рушає шукати змія. Вона впевнена, що обов’язково його знайде. А у містечку так само впевнені, що це прокляття, що бог наказує їх за гріхи. Проти ідеї з наказанням виступає місцевий вікарій Вілл – він не вірить у прокляття, але й від власних релігійних поглядів відступити не готовий. Вілл так само завзято раціоналізує релігію, наскільки Кора з релігійним запамороченням вірить у те, що вона точно доведе свої теорії. Паралельно у серіалі є ще кілька сюжетних ліній, яким автори, як на мене, пожалкували уваги. Наприклад, Марта – подруга, покоївка та явно закохана у Кору молода жінка з соціалістичними поглядами, яка прагне змінити світ, надихнувшись ідеями Карла Маркса. Або доктор Люк Герретт, закоханий у Кору та у власну кар’єру майже так само, хірург-революціонер, здатний оперувати до втрати свідомості. У кожного з них міг би бути свій окремий серіал. У шести серіях затісно і героям, і авторам. Тому ми бачимо лише уривки, аби дати можливість розказати головну історію – історію кохання Вілла та Кори, історію на чотирьох: Люк закоханий у Кору, Вілл одружений зі Стеллою, але Кора та Вілл нічого не можуть зробити з власними почуттями. Люк не готовий відпустити та прийняти те, що Кора не бачить його кохання та не відчуває до нього нічого, окрім дружньої зацікавленості. Вілл намагається зрозуміти, як йому жити далі – він любить дружину, але закоханий у Кору. Стелла, дружина Вілла, найповніший та найкраще зіграний для мене образ, вона наче краплина морської води серед зелених та сірих кольорів. Вона бачить, як поступово віддаляється її чоловік, як її саму забирає хвороба, і остаточно приймає те, що відбувається, та робить той крок, на який насправді зважитись може далеко не кожен – відпускає, тому що кохає. Ця історія про одвічну суперечку двох світів – науки та релігії, які будуть завжди сперечатись, але ніколи не зможуть існувати окремо. Одночасно це історія про жінку у чоловічому світі та історія про право вибору. І, авжеж, про кохання, куди ж без нього. Дивитись все це я починала через Тома Хіддлстона – я не шанувальниця англійських романів про кохання, not my cup of tea, а тут ще й Клер Дейнс, яку я взагалі не люблю, проте пройти вповз Хіддлстона не можу. За перші три серії мене затягнуло в цей зелено-сірий всесвіт, а потім він мене трохи розчарував. Змій виявився не змієм, містика закінчилась дуже швидко, багато ліній пройшли пунктиром. Але не жалкую, це був непоганий спосіб відірватись від буденних справ вихідними. #tv2022