Нав'яжіть людині якесь бачення світу - і ви вже майже контролюєте її поведінку. Ось чому ідеологія - спроба налаштувати людське сприйняття - завжди вiдiграє таку важливу роль у революціях, війнах та інших ситуаціях, коли людині доводиться робити не зовсім буденні та звичні речі. Уряди країн укладають у пропаганду чималі кошти, бо так вони нав'язують офiцiйне бачення різних подій. Ідеологія наявна в будь-якій ситуації - ми називаємо її «розумінням ситуації»- це інтерпретація соціальних подій. Вона дає перспективу, формує погляд, на основі якого події можна узгодити й наповнити сенсом. Якась подiя з одного погляду може бути жахлива, а з другого - цілком логічна й виправдана. Люди схильні погоджуватися з визначенням подій, запропонованим легітимною владою. Тобто суб'єкт сам робить якийсь вчинок, але дозволяє авторитетові визначити його сенс. Саме ця ідеологічна довіра до авторитету - принципова когнітивна база для виникнення покори. Якщо світ або ситуація означають те, що вкладає в них авторитет, то всередині них потрібно відповідно поводитися. Відносини авторитета й підлеглого не можна зводити до відносин насильника й підневільного раба. Суб'єкт погоджується з авторитетом у його баченні ситуації, тому діє добровільно. Моральність суб'єкта нікуди не зникає, проте її починають сприймати під радикально новим кутом зору: підлегла людина відчуває сором або гордість залежно від того, як виконала (погано чи добре) накази авторитета. Для такої моральності є чимало назв: лояльнiсть, обов'язок, дисципліна, - усі вони стосуються моральності й оцінюють, як людина виконує обов'язки перед авторитетом. Тут ідеться не про "доброту" людини як таку, а про те, наскільки адекватно ця людина виконує свою соціальну роль. Найчастіше люди, які за наказом учинили щось жорстоке, виправдовуються тим, що просто виконували свій обов'язок. І в цих словах - не щойно вигадане алібі, а точне відтворення психологічного стану підкорення Стенлі Мілгрем. Покора авторитету.