а люди навколо блукають самотні, люди не знають, а що буде потім, ховають себе у рутині й роботі, затихли серця, хоча щастя навпроти. а людям заповнити би порожнечу, зібрати докупи розкидані речі, бо серце у грудях мов глечик у печі, давить, і давить, і давить, і давить на плечі.