У мене є власне припущення щодо надання Нєвзорову громадянства за «видатні заслуги перед Україною». І воно трохи складніше ніж просто вторинність чи психозалежність від метрополії. Уявіть собі. Ви росли у суто радянсько-російській культурній рамці, знаєте і доречно цитуєте Пєлєвіна/Сорокіна/Єрофєєва, бачите культурний світ через лінзу умовного Дудя/Латыниной/Д.Быкова/Сноба/Дождя, сприймаєте українсько-російську війну як непорозуміння, ну або, наприклад, як умовний Б.Шефір («війну затіяли, щоб підзаробити грошенят з того й іншого боку»), що можна все порішать, бо росіяни -- нормальні, понятійні пацани, зрозумілі люди, на відміну від місцевих упоротих з нав’язливими ідеями про мовні квоти , ідентичність, декомунізацію, армовір та інший чьос. Словом, вірите, що ми домовимося з росіянами на «добре освітленій вулиці»(с). З часом ви починаєте розуміти, що ваша версія світу не робоча, щось не так. Але іншого базису, окрім совкового, у вас нема. Тому ви далі шукаєте опертя у «великій культурі» і в «хороших рускіх». І тут 24-го лютого приходять росіяни і починають проти вас повномасштабну варварську, геноцидальну війну. Я можу помилятись, але мені здається, що є велика імовірність, що після такого ляпаса від пушкіністів, ви не захочете, щоб ті люди, яких ви вважали упоротими – як казав мені один народний депутат – «национально обоспокоенными», стали свідками вашого провалу, вашої ганьби. Свідками того, як рушиться ваш світ. Вам ціннісно ближчими будуть «новопрозрівші». Саме тому у відповідь на звернення журналістів Медіаруху МКІП відповіло, що ведучі каналів Медведчука, які «перейшли на бік України», цілодобово боряться з ворогом. А от «частина медіаспільноти», яка і була на боці України, а тому вважає, що проросійським ведучим не місце в ефірі, «сіє конфлікти всередині суспільства» і «робить щілину в нашій обороні перед росією». Саме тому «прозрівший» Нєвзоров, автор серії репортажів про радянсько-російських солдат і ОМОН у гарячих точках в 90-х (Вільнюс, Придністров’я, Нагорний Карабах), колишній депутат Держдуми 4 скликань, радник гендиректора «Первого канала» К.Ернста, довірена особа Путіна 2012, якому заборонений в’їзд до Литви як воєнному злочинцю, раптом відкриває прямо під час війни білий список «хороших рускіх» і блискавично отримує громадянство «за визначні заслуги». Ну а шо? Перейшов на бік України. Саме тому Інтерфакс на голубом глазу анонсував пресконференцію ще однієї «прозрівшої» пропагандистки Овсяннікової. Ну перейшла ж, нє? Готова була навіть разоблачіть роспропаганду прямо на пресконференції. Я б промовчала, бо з усіх сил стараюся не робити «щілину в обороні країни». Але є важливий момент. Ми ж розуміємо, що вся ця російська ліберальна діаспора, яка мовчки сидить зараз в Грузії, Ізраїлі, Сербії, на низькому старті і готова до переїзду сюди в Україну, як тільки перестануть стріляти чи намітиться перелам? Вони в курсі, що в РФ шансів нема на десятиліття, а жити в чужомовних маленьких країнах, в незрозумілому статусі, нікому не хочеться. Вони готові їхати сюди, формувати нам тут «смысловые облака», будувати тут затишну, дружню, демократичну Росію. Словом, все як Латиніна у березні мєчтала. Тільки плз, не треба мені розповідати, що "прозрівші" не заглядатимуть їй до рота. Для цього треба хоча б кілька поколінь санітарної зони. Мирослава Барчук (с)