​#рецензія Пісні й кохання проти ненависті: рецензія на фільм «Вестсайдська історія» У наші дні кіномюзикли — рідкісне явище. Здається, ніби цей жанр помирає, але знаходяться палкі творці, які не даються статися цій трагедії. Цьогоріч у широкому прокаті відгриміли два яскравих мюзикла — «На висотах Нью-Йорка» Джона М. Чу та «Аннетт» Лео Каракса. Вони різні за настроєм і стилем, але однаково достойні представники жанру. Сьогодні в кінотеатрах України відбулася прем’єра мюзиклу «Вестсайдська історія» Стівена Спілберґа, адаптація однойменних бродвейської постановки і її першої кіноекранізації. Фільм, який упродовж багатьох років мріяв зняти культовий режисер, — який же він вийшов? Події мюзиклу розгортаються в Нью-Йорку кінці 1950-х років. У Верхньому Вест Сайді відбувається протистояння двох вуличних банд — Джетів, білих американців, й Акул, мігрантів із Пуерто-Ріко. Діти з неблагополучних сімей намагаються вигнати зі свого району приїжджих. На тлі запеклої ворожнечі Тоні (Енсел Елґорт) із Джетів і пуерториканка Марія (Рейчел Зеґлер), сестра лідера Акул, закохуються одне в одного. «Вестсайдська історія» — це постіндустріальний погляд на Ромео і Джульєтту. Оригінальний мюзикл одягнув п’єсу Шекспіра в актуальні своєму часові проблеми та сеттинг: соціальна нерівність, міграція, ксенофобія, джентрифікація. Усе це було болючим 60 років тому, і певною мірою залишається таким і зараз. Проте крізь призму соціокультурних цінностей, які транслюються в сучасному прогрессивному суспільстві, сприймати деякі рішення героїв фільму трішки важкувато. Проте треба брати до уваги той факт, що Спілберґ не осучаснював історію. Він не переносив її у 21 століття, і зі сценаристом Тоні Кушнером цілком поважливо адаптував першоджерело, яке зі свого боку спиралося на «Ромео і Джульєтту». Якщо пам’ятати про це впродовж перегляду, то швидкий розвиток стосунків Тоні й Марії, ворожнеча двох банд за район, який скоро сам витіснить їх всіх, не виглядає вже так дивно та наївно. Хоча певне осучаснення стрічці, можливо би, не завадило. Музикальні сцени виконані стильно, емоційно та яскраво. Деякі з номерів захоплюють піснями й танцями, деякі чіпляють менше. Акторська гра особливо сильна саме в музикальних частинах, герої краще розкриваються в співі, тому за текстом варто уважно слідкувати. «Вестсайдська історія» — це музикальна феєрія, яка розказує банальну і трохи застарілу історію захопливо та надзвичайно гарно. Можливо, фільму вдасться повторити тріумф на «Оскарі» першої екранізації (10 статуеток, на хвилиночку). Трейлер: https://youtu.be/Udrky1BYaGw